— Я вам не служниця і більше мовчати не буду! — дружина дала відсіч
У центрі Львова, на одній із тих вузьких вуличок, де бруківка ще пам’ятає цокіт
— У тому й річ, що ти не заробляєш нічого, не приносиш додому грошей,
— Машо, ну навіщо тобі ці гербарії? Тільки пил збирають! — бурчав він, переставляючи
— Відпустка скасовується, — буркнув чоловік. — Поїдеш до мами в село, їй там
Двері зачинилися з таким гуркотом, що на кухні жалібно дзенькнули старі кришталеві келихи. На
На Вербну неділю небо над селом було незвично важким, наче вилитим. Повітря, зазвичай сповнене
Степанові було шістдесят п’ять, і останні двадцять років він працював диспетчером на залізничному вокзалі.
На околицях села Вербівка, де повітря навесні пахло вогкою землею та першими фіалками, стояв
Вечір у однушці починався за класичним сценарієм: запахом смаженої цибулі, дитячим плачем і хронічним