Особлива – Сторінка 366 – Тільки для жінок

На кафедрі Міша зустрів симпатичну молоду колегу, доньку декана факультету. Набагато молодшу за нього самого й Жанну, з великими очима, доглянуту. Повідомив дружині, що подає на розлучення

Товаришки Марії переконували, що майбутню дружину син обрав з бухти-барахти. Повернувся з армії, кров

Після п’ятдесяти Наталка відчула: час пакувати валізи й рушати світ за очі. Вона й уявити не могла, що саме там її чекатиме перше справжнє кохання

Наталка завжди була тихою жінкою. Жила у затишному, хоч і старому, будинку на околиці

— Ілля, а як ти тепер без квартири, без машини, без родини? — злякано запитала мене сусідка тітка Рая.

— Ілля, а як ти тепер без квартири, без машини, без родини? — злякано

Їй 58. Пані Світлана їздила в Польщу на закупи і знайшла Казімєжа. Уже скоро вона їде до нього

Пані Світлана, 58 років, була відома у своєму невеличкому містечку не лише як чудова

Виріс Анатолій, поїхав працювати на будівництво в інше місто. Багато заробив, і на орендовану квартиру, і на машину, і на шубу дружині вистачало. Тільки про матір рідну забув. Опам’ятався, коли у власну квартиру переїхав, а чи не запізно було?

Виріс Анатолій, поїхав працювати на будівництво в інше місто. Багато заробив, і на орендовану

— Потрібні свекру, як виявилося. І він нам потрібен. А ти, мамо, їдь додому. Запрошувати в наш «сарай» я тебе не буду. Не треба. Я ось що думаю, тебе просто черговий чоловік кинув. Тому ти й згадала про мене й онука. Вирішила знову пограти в зразково матір. Даремно. Краще знайди собі нового чоловіка. Це в тебе чудово виходить.

— Потрібні свекру, як виявилося. І він нам потрібен. А ти, мамо, їдь додому.

Петрович жив зовсім один, нема в нього ні дружини, ні доньки, це він так себе заспокоює. Придумав, що вони поїхали за кордон, й іншим так розповідає, щоб не думати про втрату

Петрович жив зовсім один, нема в нього ні дружини, ні доньки, це він так

Може, квартиру вам на весілля подарувати й онуків побажати побільше? Так от не буде тобі цього! І благословення мого на ці стосунки ти не дочекаєшся. І взагалі, посмієш з нею одружитися — і ти мені більше не син!

Може, квартиру вам на весілля подарувати й онуків побажати побільше? Так от не буде

— Дуже цікаво, — збентежено промовила Надія. — А що ж ти, Віталію, говориш, що не знаєш гостю, а вона, виявляється, твоя коханка… Оце так. Попередив би, що гості у нас. Я б підготувалася. А то не вдягнена, у халатику, домашньому.

— Дуже цікаво, — збентежено промовила Надія. — А що ж ти, Віталію, говориш,

– Твої діти старші за моїх. Сашкові п’ять, Ані три. А твоїй доньці чотирнадцять, вона вже сама може вечерю зварити. – Не лізь у мою сім’ю, Оксано! Це не твоя справа. Ми з Галею вже говорили – ти ближче, ти й доглядай. Ми гроші скинемо. Оксана відчула, як сльози навертаються. – Добре. Доглядатиму. Але знайте: мама запитає про вас

У маленькому селі на Полтавщині, де час ніби застиг серед золотих ланів і старих