— Мамо, мені за гуртожиток платити нічим, я на одній мівіні місяць сиджу! А ви кредит на лімузин для Сашка берете? Йому те весілля через рік не згадається, а мені диплом захищати треба!
— Мамо, мені за гуртожиток платити нічим, я на одній мівіні місяць сиджу! А
—- Я віддала їй найкращі роки. Я не вийшла заміж, я пішла з роботи, де мене цінували. А вона тепер дивиться на мене з ліжка і каже: “Погано суп перетерла, ти спеціально мене голодом мориш, щоб швидше квартирою заволодіти?”
— Я віддала їй найкращі роки. Я не вийшла заміж, я пішла з роботи,
— Ти, Людо, не ображайся, але ж у Катрусі кар’єра, вона людина зайнята, їй не до банок з огірками. А в тебе все одно часу багато — що тобі варто зайве відро картоплі почистити? Ви ж сестри, маєте допомагати!
— Ти, Людо, не ображайся, але ж у Катрусі кар’єра, вона людина зайнята, їй
— Вона мені забороняє давати дитині цукерку! Каже — алергія, дієта, глютен якийсь… та раніше всіх цих вибриків не було, і всі здорові виросли! Дитина просить, плаче а мати — як цербер. Хіба це виховання? Це знущання!
— Вона мені забороняє давати дитині цукерку! Каже — алергія, дієта, глютен якийсь… та
—- Оксана приїхала, губи нафарбувала, походила між грядками і каже: “Мам, нащо воно тобі, підемо в супермаркет і все купимо”. А я на цей супермаркет не надіюся! Сьогодні він є, а завтра ціни такі, що тільки на вітрину дивитимешся. Поки руки роблять, треба садити!
— Оксана приїхала, губи нафарбувала, походила між грядками і каже: “Мам, нащо воно тобі,
— Я їй кажу: “Галю, навіщо ти стільки олії на сковорідку ллєш, це ж гроші горять!”, а вона на мене дивиться, наче я в неї шматок хліба з рота видираю. Хіба ж я ворог? Я ж навчити хочу, щоб завтра на бобах не сиділи!
— Я їй кажу: “Галю, навіщо ти стільки олії на сковорідку ллєш, це ж
— Усі гроші від спадщини переведеш мамі, сперечатися не смій, інакше розлучення! — заявив чоловік
— Усі гроші від спадщини переведеш мамі, сперечатися не смій, інакше розлучення! — заявив
Не встигли батьки оформити на мене квартиру, як свекруха вже вирішила, хто там буде жити
Не встигли батьки оформити на мене квартиру, як свекруха вже вирішила, хто там буде
Останні п’ять років я працював у архівах під Варшавою. Я історик. Але для системи — просто черговий українець з робочою візою. Вдень я мив підлогу в музеї, а вечорами, коли охоронці дозволяли, працював з документами
Дорога додому завжди пахне однаково: сумішшю дешевих освіжувачів повітря в салоні автобуса, копченої ковбаси
— Вибачте мені за ті слова про власність, — тихо сказала Анна, дивлячись на полум’я свічки. — Я просто дуже боюся. — Я теж боюсь, доню, — вперше за багато років Катерина назвала її так. — Анно, сідай їсти, ти зовсім прозора стала, — промовила Катерина Петрівна
Весняне сонце зазирало у вікна квартири на Лівобережжі, висвітлюючи кожну порошинку на старій полірованій

You cannot copy content of this page