Особлива – Сторінка 4 – Тільки для жінок

— Ти пам’ятаєш, Степане, що ми варимо тут балки, а не філігранні трояндочки? Завод — це місце для міцності, а не для мистецтва! Твої скульптури з металобрухту — це дитячі забавки, які відволікають тебе від плану. Або ти повертаєшся до нормальної роботи, або твоє місце займе хтось, хто цінує графік більше за своїх залізних метеликів.

— Ти пам’ятаєш, Степане, що ми варимо тут балки, а не філігранні трояндочки? Завод

— Ти запізнився на двадцять два дні народження, тату. На три весілля, на п’ять похоронів і на ціле життя, яке ми прожили без тебе. Тепер ти стоїш тут і просиш води? Ми дамо тобі воду, але спочатку ти вислухаєш наше обвинувачення. Сьогодні в цьому домі не буде вечері. Сьогодні тут буде родинний суд.

— Ти запізнився на двадцять два дні народження, тату. На три весілля, на п’ять

— Артеме, я тут не як твоя колишня дівчина, яка чекала на тебе під дощем двадцять років тому. Я — голова батьківського комітету. І якщо твій син знову зірве урок математики, я буду першою, хто проголосує за його виключення. Твій хаос більше не має наді мною влади.

— Артеме, я тут не як твоя колишня дівчина, яка чекала на тебе під

— Марино, подивися на себе! Тобі тридцять вісім, твій найкращий співрозмовник — рудий кіт Барсик, а сукні пахнуть котячою м’ятою та бібліотечним пилом. Я не дозволю тобі заживо поховати себе в цій квартирі! У суботу ти йдеш на побачення з Едуардом. Він серйозна людина, у нього мережа аптек і він не терпить котів. Тобі доведеться обирати: або твоє котяче царство, або шанс на нормальне людське життя.

— Марино, подивися на себе! Тобі тридцять вісім, твій найкращий співрозмовник — рудий кіт

Мабуть, споїла мене Нінка своїм чарівним зіллям, наливочкою медовою. Не своєю силою я до неї привʼязався. Відчував, що не люба вона мені, не моя, а бігав за нею все життя, мов тінь

— Сину, якщо ти не покинеш цю нахабну вертихвістку, вважай, що в тебе немає

– Хто зіпсував весілля, хто? – всі гості стояли і перешіптувалися між собою. Хтось сказав: – Рідні.., інші не згідні були. Але правда виявилася все-таки за тими, хто казав про рідних

Весільний намет, прикрашений білосніжними ліліями та мереживом, мав стати оазою щастя. — Хто зіпсував

– Що, що, тобто як чверть будинку твоя? Мамо то що ти нам півроку голову морочила, ми все робили. для тебе тільки за четверту частину хати?

Вечір у селі зазвичай пахнув матіолою та спокоєм, але в хаті Марії Степанівни сьогодні

— Дорогі мої, я приїхала не просто побачитися. Я старію, і мій капітал у Ванкувері потребує надійних рук. Я хочу подивитися, хто з вас гідний стати моїм спадкоємцем. Але пам’ятайте: гроші люблять тишу, а я люблю правду.

— Дорогі мої, я приїхала не просто побачитися. Я старію, і мій капітал у

— Анатолію, цей шматок бекону дивиться на тебе так, ніби він — твоя остання помилка в житті. Твій холестерин вже не просто стукає в двері, він вибиває їх ногою! У моєму домі панують броколі, смузі з руколи та духовне очищення. Або ти приймаєш мій детокс-план, або твій організм оголошує тобі забастовку

— Анатолію, цей шматок бекону дивиться на тебе так, ніби він — твоя остання

— Ти все мені брехала! Я припиняю наше листування. Дуже розчарувався у жінках. Як ти могла стільки часу прикидатися, брехати? Я хотів на тобі одружитися, а ти все перекреслила. Неможливо було почати сімейне життя з брехні й недовіри. Прощавай. Не пиши мені більше. Не відповім. Твій колишній джентльмен.

— Ти все мені брехала! Я припиняю наше листування. Дуже розчарувався у жінках. Як