Особлива – Сторінка 4 – Тільки для жінок

«У тебе балкон великий. Шкода, що порожній». «А що там робити?» «Квітник! – Катя повернулася. – Спільний квітник. Символ. Ти і я. Як сестри. Посадимо разом. Історія про те, як іноді – саме молодша сестра стає старшою

Олена стояла на балконі своєї маленької однокімнатної квартири на сьомому поверсі, тримаючи в руках

Свекруха сіла, поправила хустку. «Що сталося, Христино? Ти якась серйозна». «Я знайшла порожні шафки. Двічі. Усе солодке зникло. Ви брали». Марія Петрівна зітхнула. «Брала. І що?

Марія Петрівна стояла перед дзеркалом у передпокої своєї маленької двокімнатної квартири на околиці міста,

Михайло запропонував мирне розлучення — обіцяв поділити майно й оплатити синові навчання за кордоном. Я погодилася на все. Образи було багато, але сил на сварки не залишилося. Розлучення минуло швидко.

Я стояла перед залом суду й відчувала, що стеля ось-ось впаде мені на голову.

І раптом мати побачила, як за його спиною один за одним вибігли троє малюків. Стоять, кліпають оченятами й з цікавістю дивляться на незнайому тітоньку. Павло збентежився, але швидко отямився: — Проходь, мамо. А ви що стоїте? — звернувся він до дітей. — Ідіть, обійміть бабусю, неввічливо ж так стояти!

Настає момент у житті кожної матері, коли вона розуміє: її дорослий син більше не

– Вероніко що трапилось?- питав він. Очі жінки були червоні, але вона все ж промовила: – Як, ти справді не розумієш? – А що мені розуміти люба, все ж нормально, ми от починаємо своє життя у новій оселі. – Нормально, то нормально, Володю тільки от…

Володимир стояв у просторій вітальні нової квартири, тримаючи в руках коробку з написом “Кухонне

“Привіт, Марино. Я Мар’яна”. Марина підняла очі: “О, колишня Андрія? Привіт. Сідай”. Мар’яна з однієї сторони дивувалася, що такого Андрій знайшов у тій Марині. А з іншої, якщо чесно вона була й частково рада, що розлучається

Мар’яна сиділа на кухні, тримаючи в руках чашку з охололим чаєм. За вікном лив

Лариса йому повірила. Але не минуло й місяця, як чоловік знову віддав свої останні сорок тисяч гривень своїй Анні — сподіваючись, що, вирушаючи у відпустку з донькою, Лариса переведе йому трохи грошей на карту. Тільки у неї було інше бачення ситуації.

У неділю Лариса з Кирилом поїхали закупитися продуктами. Жінка, як завжди, заздалегідь склала список

– Ой, Дмитре, дивися, а то гарбузів цього року вродило! – вигукнула вона, махаючи рукою на купу гарбузів біля хати. – Щоб тобі Настя та й одного й не дала! Я ж тебе застерігаю, хлопче. Вона горда, як та пташка в небі, а ти ж простий, як хліб насущний. Не ходи до неї з порожніми руками, бо отримаєш гарбуза – і не одного

У маленькому селі, де золоті поля пшениці межують з густими лісами, а річка ласкаво

Марина погодилася. Потім ще раз — і знову промовчала. Але дуже скоро зрозуміла: роботи він не шукає. Він просто облаштовується в її квартирі, день у день скаржиться й нічого не робить.

Марина відчинила двері. Поруч із нею стояв Ілля — із валізою та двома великими

“Мамо, я не Іра. І не Галя. Я – Оксана. І я можу полагодити дах сама, або найняти майстра. Чому ти завжди порівнюєш мене з іншими? Чому не можеш просто порадіти за мене?” Марія похитала головою, ніби Оксана сказала щось абсурдне. “Порадіти? За що?

В маленькому містечку, де нові будинки виростали лише на околицях, жила жінка на ім’я