Особлива – Сторінка 407 – Тільки для жінок

Марія Петрівна завмерла. — Як одного? Мурзик же їхній улюбленець! Він з Оленою з дитинства! — Барсик з Петром з першого класу! Він його на руках носив, коли той ногу зламав – відповіла Галина Іванівна

Марія Петрівна сиділа на лавочці під каштаном і гладила свого кота Мурзика. Кіт був

— Олю… навіть не знаю, як тобі сказати, — голос сусідки тремтів. — Кидай усе й негайно повертайся додому. До твого чоловіка щойно прийшла якась білявка з валізою. Він її впустив.

«Не роби добра, потім навіть не подякують», — подумала Оля, востаннє обпікшись на вчинку

— У тебе робочий день до чотирьох годин! Ти приходиш додому, і у тебе купа часу. Ось я розумію, якби ти до вечора працювала, а так-то… — він сів за стіл, роздратовано відсуваючи тарілку. — Інші дружини після такої роботи ще десь підробляють. А ти весь вечір чим займаєшся? То плитку чистиш, то сковорідки натираєш. Це ж усе непотрібне, Марино. Ніхто не дивиться, чи блищить твоя плитка, чи ні.

Все почалося зі звичайного вечора середи. Марина повернулася додому о четвертій годині дня —

— Мені нічого від тебе не потрібно, Ігорю, — сказала Софія колишньому чоловікові. — У мого чоловіка гарний заробіток. І я, і Максим ні в чому не маємо потреби. Припини сюди ходити. Ми розлучилися півтора року тому. І годі вже ці розмови про відновлення родини. Тобі самому не смішно?

За одинадцять років шлюбу Софія натерпілася від свого чоловіка Ігоря усього. Свекрусі невістка заважала.

Ніхто не сподівався але Тамара Вікторівна почала бити ногою по дверях та кричати: — Відчиніть негайно, бо я зараз викличу міліцію і сусідів. А причина через що жінка так чинила була дуже проста

У будинку, на четвертому поверсі, о пів на дев’яту ранку в суботу пролунав звук,

— Добридень, Маріє, — сказав він, знімаючи шапку й кланяючись так низько, що чуб чиркнув по колінах. Як прийшов Степан непроханий, так і пішов через рік “некоханий”

Степан приїхав у село навесні, коли цвіли вишні й груші, а ґрунтові дороги ще

— Ти ж мені обіцяв, що більше жоден твій родич до нас не приїде! Тобі минулої сварки було замало?

Марина стояла біля раковини, вдивляючись у гору брудного посуду, що лишився після вчорашнього візиту

– Знаєш Оксано моя мама таки мала рацію, ти стала геть іншою і мені це зовсім не подобається. Хіба тобі не соромно що ти заробляєш більше за чоловіка? – з обуренням сказав Дмитро

Оксана стояла перед дзеркалом у весільній сукні, поправляючи фату. Було тепло літо, і в

Після цього випадку жінка згадала слова подруг: “Ну Вероніко, ти ще зрозумієш що таке мати ревнивого чоловіка, а твій Сергій саме такий”

Вероніка сиділа за столиком у маленькому кафе в центрі Львова, попиваючи каву і переглядаючи

Галина Петрівна глибоко вдихнула. “Сину, Маріє, ви знаєте, що Андрій з Танею збираються на заробітки. До Польщі, на три місяці. У них двоє хлопчаків, Петро і Ваня. Я думала взяти їх до себе, але… я вже не молода. Сама не впораюся. Вони енергійні, потребують уваги. Тому я подумала… може, ви візьмете їх до себе? На три місяці? – Мамо, ти не попередила! Ми мали б обговорити. А якщо ми скажемо ні? Що тоді?

Андрій сидів за кухонним столом, тримаючи в руках стару кавову чашку, яку подарувала йому