Кухня дихала важкою, липкою спекою, хоча вікно було відчинене навстіж. На старій клейонці столу
Весняне сонце ледь торкнулося дахів сільських хат, коли важка хвіртка скрипнула, пропускаючи Ганну Петрівну.
— Спадок я оформила на твоїх сестер. Все їм залишу. А ти — чоловік,
— Який ще сюрприз? — верещав чоловік на дружину. — Їсти хочу, а не
— Ми скоро приїдемо, виселяй своїх орендарів із квартири, що здається, — заявила мені
— Ти виміряв наше життя кроками по цій чортовій межі, Степане. Тридцять років я
— Михайле, я дивилася на цю фотографію сорок років і бачила щастя, бо так
— Ви приїхали сюди не заради мого ювілею, — дідусь Панас повільно опустив виделку,
— Я більше не платитиму за ваші примхи! Квартира моя, гроші теж! Усе, валізи
Село зустріло Степана запахом перепрілої соломи та глухою, майже цвинтарною тишею, яка буває лише