Золота клітка завжди блищить найяскравіше перед тим, як остаточно зачинити свої двері. У вітальні
— Маріє Іванівно, ви ж не вічна, а дача в Козині стоїть без діла!
— Лілю, дивись не спали хату! — донісся з вітальні голос тітки Оксани, просякнутий
Минуло два роки з того дня, як Віра Іванівна переступила поріг доньчиної «однодушки» з
Юля кохала Максима з третього курсу — фанатично, жертовно, вираховуючи кожен його крок і
Того фатального вівторка мокра ганчірка, наскрізь просякнута хлоркою, ляпнула об двері якраз у ту
Двокімнатна квартира Віри Іванівни на старому, але затишному Подолі завжди пахла випічкою та старими
— Ми поживемо у вас пару років, а потім ви квартирку нам залишите, —
— Чому у твоїй компанії я співробітник, а не партнер? Так було б чесно!
Важкі валізи відтягували руки, але Ганна ледь помічала їхню вагу. П’ять років. П’ять довгих