Особлива – Сторінка 441 – Тільки для жінок

– Люба, я прийшов. – Заходи, заходи “подруго”, Віка тебе вже зачекалася – відповів Сергій. Та додав: – Ви і справді як близнюки, обоє засмаглі. Ну Олеже, не сподівався я від тебе такого

Сергій стояв біля вікна своєї квартири в Києві, дивлячись на сірі хмари, що повільно

– Таких як ми не люблять, тому що вважаю що у нас, все не як у людей- сказала мати доньці. “Але чому, мамо? Чому ми не як люди? Ми ж їмо, спимо, працюємо…” – запитала Анна, її голос тремтів, як листя на вітрі

“Таких як ми не люблять, тому що вважають, що у них все не як

— І звідки у твоєї мами гроші? — щиро поцікавилася Даша. — Ти ж сам кажеш, що якраз грошей у неї ніколи й не було! Звідки ж тоді з’явилися ті кошти, які, за твоїми словами, я нібито забрала?

— Як ти могла таке зробити? Забрати гроші у моєї мами! — вигукнув Михайло.

Заради цього варто жити

Марія стояла перед знайомими дверима. Дерматин за ці роки втратив колір, але залишався таким

“Чому ти не любиш квіти? – часто запитували її друзі. – Всі жінки люблять, коли їм дарують квіти!” А вона тільки посміхалася і змінювала тему. Ніхто не знав справжньої причини, і Марина не поспішала ділитися

Марина стояла біля вікна своєї маленької квартири в центрі Києва, дивлячись, як осінній дощ

– Знаєш любий, маленька поправочка: Це не ти нас взяв, це ми тебе з дітьми прийняли до себе в сім’ю

У маленькому містечку на заході України, де вулиці ще пам’ятали звуки старовинних церковних дзвонів,

— Одружився з дівчиною з села. І куди тільки він дивився?! Але вона виявилася не такою простою, як здавалося.

— Одружився з дівчиною з села. І куди тільки він дивився?! — вечір у

— Не зважай на маму, — сказав чоловік. — У неї характер ще той. Та нічого — з’являться онуки, і вона відтане

Чому Аліна пішла від першого чоловіка, вона нікому не розповідала. Але життя її після

— Ти не розумієш, Ірино. Я не можу просто так приїхати до неї. Є речі, про які ти не знаєш. І, можливо, не хочеш знати. Ірина фиркнула. — Які ще таємниці? Ти завжди була майстринею вигадувати виправдання. Що такого могло статися, щоб ти відмовилася від людини, яка замінила тобі матір?

Вечірнє сонце ледь пробивалося крізь густі крони старих лип, що росли вздовж вузької вулички

Орест підійшов до нього без вагань: – Я хочу, щоб ти показав мені, як жити так, як живеш ти. Без грошей, без планів, просто… по-справжньому. А я навчу тебе тому, що знаю я — як не здаватися, як іти вперед. Тарас розсміявся: – Ви серйозно, пане? Хочете помінятися життями? Ви ж не витримаєте й дня!

Туманний ранок обіймав старе містечко на околиці Карпат. Вузькі вулички, вимощені бруківкою, блищали від