Кажуть, що з роками людина стає терплячішою. Може, хтось і стає, а от я
Маргарита завжди знала, що її життя — це вітрина. У свої сорок вона мала
Сімдесят чотири роки життя раптом виявилися зайвими в просторій квартирі з видом на парк.
У селі Криничне про Ганну казали: «Дівка з перцем». Вона поїхала до міста ще
— Ми купили дачу без вашої грошової допомоги. І далі розберемося самі! — сказала
— Від холодильника відійди, — холодно сказала Лєна. — Ти чого? — скривджено простягнув
Ганна та Іван розлучалися гучно, як весняна гроза, що зносить старі тини. У селі
Все почалося вівторкового ранку біля криниці, де зазвичай збиралися головні «новинарні» села Вишневе. Параска,
Ганна все життя мріяла про «високий політ». У селі її називали «циганкою» через непосидючу
Галина завжди хотіла «вибитися в люди». Село їй здавалося тісною кліткою, де пахне гноєм