Особлива – Сторінка 447 – Тільки для жінок

Оксана покликала в гості своїх доньок, і сказала їм: – Ех все-таки дали ви цінний урок своїй матері, тобто мені. І знаєте я вам за це вдячна

У маленькому містечку на околиці Києва жила родина Петренків. Мати, пані Оксана, була жінкою

– Марієчко, привіт, як ти там? – почала розмову Галина солодким голосом. – Я от дзвоню, бо маю до тебе прохання. Квартира і так пустуватиме, то нехай мій Тарасик з дружиною там поживуть з червня по жовтень- попросила одна з сестер покійного Петра за свого синочка у братової. Як же Марія про це пошкодувала!

Марія сиділа за кухонним столом, дивлячись у вікно на сірий осінній дощ, що стукав

— Мамо, ну що ти? — шепнула донька, Оксана, поправляючи фату. — Це ж мій найкращий день! Чому ти плачеш?

Літній день у маленькому містечку на Полтавщині видався сонячним і теплим, ніби сама природа

Краще жити з шафами, що не зачиняються, ніж миритися з тим, що донька тепер із цим приїжджим живе, ще й на їхню трикімнатну квартиру плани має

Тамара терпіти не могла свого зятя: манер — нуль, робота — водій-експедитор, а вечорами

Перша думка промайнула: «невже когось приводив?». Але потім відкинула — жінка не стала б так бруднити підлогу. Тоді хто? Відчинила двері — і застигла

Еля вставила ключ у замок і штовхнула двері. Перше враження — помилилася квартирою. Але

– Дарина подивилася на гроші, як на щось погане. “200 гривень? Ти серйозно? За десять років ти згадала про копійки, коли зруйнувала моє життя? Забирай свої гроші і йди!”

Дарина стояла біля вікна своєї маленької квартири в старому районі Києва, дивлячись, як осінній

– Назаре, твої вибачення вже засохли як ось ці засушені квіти- тикнувши пальцем на вазу сказала Вероніка

Вероніка стояла посеред старої вітальні, її пальці гнівно вказували на вазу з пожовклими, сухими

– Як маленьке тістечко могло здійняти справжній вир подій у маленькому спокійному селі – не могла повірити Олеся

Олеся стояла посеред своєї маленької кухні, вдивляючись у крихітне тістечко на тарілці, і не

“За такі маленькі поради, я до сьогодні дякую своїй тещі,” – сказав Сергій, посміхаючись до дружини Олени.

Сергій сидів за кухонним столом, тримаючи в руках чашку гарячого чаю, і дивився у

– Світлано ти мене розчарувала, будемо прощатися. Невже ти думала що ти мене вговориш і я поїду- сказав з насмішкою Антон

У маленькому селі на Полтавщині, де поля золотилися пшеницею влітку, а взимку все вкривалося