Особлива – Сторінка 456 – Тільки для жінок

– Я не хочу більше жити з тобою і з твоїми копійками – вигукнула Надія так голосно що аж сусіди почули та здригнулися. Але вже через два дні жінка повернулася просити у Ореста ті самі його копійки

Надія стояла посеред тісної кухні, тримаючи в руках стару емальовану каструлю, яку щойно дістала

— Любо, ти чого така задумана? — запитала Марія, наливаючи каву в стареньку порцелянову чашку. — Гроші заробила, а виглядаєш, ніби світ валиться. Люба кивнула, але нічого не сказала. Її думки кружляли, як вихор

Люба сиділа за старим дерев’яним столом у своїй маленькій кухні, тримаючи в руках пошарпану

Роздратування Віри наростало. Вони мріяли про власне житло, а кошти витікали до зовиці

Віра помішувала яєчню на сковороді в тісній кухні однокімнатної квартири, коли різкий дзвінок телефону

– І так Уляно, кожного дня після роботи ти маєш мене зустрічати у сукні, зачіска, макіяж і посмішка – сказав на ранок після невеликого “вечорка”другий чоловік. Жінка промовчала а зранку, Руслан разом зі сніданком знайшов порожній конверт з надписом. Чоловік все зрозумів і сказав: “Люба, та що ж ти, я пожартував”. Але для Уляни це був спосіб сказати: “Я не твоя лялька”. І вона вирішила, що настав час змінити правила гри

Ранок був тихим, лише десь у сусідній квартирі гавкав собака, а на кухні гудів

— Не хочу чужого чоловіка у дворі, — сказала вона твердо. — Не довіряю. Це наш дім, наш сад. Це… особисте. І тут почались проблеми

Я добре заробляю. Не те щоб «ось би звільнитися й поїхати на Балі», але

— Слухай, синку, — сказала вона. — Я не вічна, і коли мене не стане, тобі доведеться самому давати собі раду. Хочеш ці 2000 гривень? Добре, я дам, але за однієї умови: ти їх заробиш. — Як це? — здивовано перепитав Олег. — Проста умова, — усміхнулася Ганна Іванівна. — Є справа, яку я давно відкладала. Якщо зробиш, гроші твої

У невеликому містечку на околиці Києва, де старі п’ятиповерхівки, а між ними гуділи бджоли

— І що ти збиралася робити далі? — втомленим голосом запитала Світлана. — Приховувати сина від Гліба? Віддати Євгена у дитбудинок? Який у тебе був план?

— Мамо… — І що ти збиралася робити далі? — втомленим голосом запитала Світлана.

— Не думайте довго, — пан Анжей усміхнувся, але в його очах не було тепла. — Мої люди заробляють швидко. А Янек… він для тих, хто любить бідність

Осінній дощ періщив по даху старого автобуса, який гудів по розбитій трасі десь між

– Я не маю на вас надії з Назаром, -чесно відповіла Катерина своїй доньці Вероніці. – Та чому ти так думаєш мамо, в тебе є на це якісь причини – спитала донька. – Є звісно і то не одна – відповіла ствердно Катерина

Катерина сиділа за дерев’яним столом у своїй старій хаті, тримаючи в руках чашку з

– Юро, коли ти нарешті даси гроші мені і дітям на новий одяг. Я уже десять років доношую за дружиною твого старшого брата, наші діти за їхніми дітьми. І саме головне коли ми будемо мати своє житло?щоб не жити з твоєю мамою в цій тісній, обрепаній квартирі

У тісній квартирі на околиці міста. У маленькій кухні, де пахло борщем і старою