Марина пам’ятала той день до дрібниць. Квітень 2008 року. Вона — студентка четвертого курсу
Вероніка завжди вміла тримати спину рівно, а секрети — під замком. У селі Пилипці
— Ти господиня, це твій обов’язок! — наполягала свекруха, коли гості розійшлися, а мені
— Коли вийдеш на пенсію — тоді й відпочинеш, — казали діти. Я поїхала
Галина і Валентина жили в сусідніх будинках, розділених старим, похиленим парканом. Ця межа, збита
Це була п’ятниця, вечір тріумфу, який за лічені хвилини перетворився на початок великої облоги.
Олена сиділа на кухні, дивлячись, як сонце повільно тоне у верхівках сосен за вікном
— Ви все одно не їздите, а нам машина знадобиться, — сказав чоловікові його
— Та вона й віника в руках тримати не вміє! — сказала свекруха, розмахуючи
— Ти думаєш, що я повинна сидіти з твоїми дітьми? У мене свої плани