— Та вона й віника в руках тримати не вміє! — сказала свекруха, розмахуючи своїм у мій бік. Наталія Петрівна весь час дорікала невістці, що та не господиня, проте Ксенія знайшла цікаве рішення, щоб поліпшити стосунки у сім’ї.
Ксенія закінчила останній ескіз для нового проєкту й відкинулася на спинку стільця. Годинник показував третю ночі. За вікном шумів дощ, барабанячи по бляшаному підвіконні будинку Наталії Петрівни. Дівчина потяглася, розминаючи затерплу спину. У домі свекрухи навіть уночі доводилося працювати тихо – будь-який звук викликав невдоволення господині. Ксенія акуратно склала олівці в пенал, намагаючись не гриміти.
— Знову не спиш? — пролунав голос Андрія.
— Термінове замовлення, — пошепки відповіла Ксенія. — Клієнт чекає на ескізи до ранку.
— Знову за столом тебе не буде. Мама буде незадоволена, — зітхнув Андрій. — Ти ж знаєш її правило – о дев’ятій усі повинні бути на кухні до сніданку.
Ксенія скривилася. За два тижні життя в домі свекрухи дівчина встигла вивчити всі «правила». Вставати рівно о сьомій, снідати о дев’ятій, обідати о першій годині дня, вечеряти о сьомій вечора. І звісно, жодної роботи вночі.
— Я постараюся встати вчасно, — пообіцяла Ксенія.
Уранці, звісно, проспала. Коли дівчина спустилася на кухню, годинник показував майже десяту. Наталія Петрівна демонстративно гриміла посудом.
— Доброго ранку, — спробувала всміхнутися Ксенія.
— Ранку? — свекруха обурилася. — Уже майже день. Нормальні люди давно встали й переробили купу справ.
Ксенія мовчки налила собі кави. Після безсонної ночі сперечатися не хотілося.
— Андрій зранку підлоги помив, — продовжувала Наталія Петрівна. — А ти навіть свою кімнату в порядок не привела.
— Я приберу, — тихо відповіла Ксенія. — Просто треба було закінчити терміновий проєкт.
— Проєкт! — свекруха сплеснула руками. — Вічно ці твої картинки! А про дім хто думатиме?
Ксенія стиснула чашку. Її роботу тут ніхто не сприймав серйозно. Для Наталії Петрівни будь-яке заняття, окрім прибирання та готування, вважалося марнуванням часу.
— Я заробляю цими «картинками», — нагадала Ксенія.
— І що? Чоловік не може тебе забезпечити? — парувала свекруха. — У мій час жінки сиділи вдома і займалися господарством.
— Часи змінилися, — Ксенія встала з-за столу. — Піду переодягнуся й приберуся.
— Хоч би посуд за собою помила, — долинуло навздогін.
День тягнувся нескінченно. Ксенія намагалася поєднати роботу над новим проєктом і прибирання, але постійні зауваження свекрухи вибивали з колії.
— Хіба так витирають пил? — Наталія Петрівна з’являлася в найневідповідніші моменти. — Треба кожну річ підняти, витерти під нею.
— Я закінчу пізніше, — Ксенія спробувала повернутися до ноутбука. — Зараз треба відправити ескізи клієнту.
— Ось! — свекруха підвищила голос. — Знову твої картинки! Андрію, — гукнула вона сина, що спускався сходами. — Ти подивися, чим твоя дружина займається замість прибирання!
Андрій зупинився на півдорозі:
— Мам, у Ксюші важливий проєкт…
— Важливіше за чистоту в домі? — перебила Наталія Петрівна. — Я не для того вас прихистила, щоб жити в бруді.
— Ми можемо повернутися в квартиру, — тихо сказала Ксенія. — Ремонт майже закінчено.
— І залишити недоробленим? — обурилася свекруха. — Щоб потім знову все переробляти? Ні вже, живіть тут, поки все не буде готове. Тільки, — Наталія Петрівна підтиснула губи, — будьте ласкаві дотримуватися порядку.
Увечері Ксенія намагалася допомогти з вечерею, але й тут усе було не так.
— Хто ж так ріже овочі? — Наталія Петрівна відсунула невістку від обробної дошки. — Криво, нерівно. Ось дивись…
Ксенія відступила до вікна, спостерігаючи, як свекруха вправно шаткує моркву.
— І посуд ти миєш неправильно, — продовжувала Наталія Петрівна. — Витрачаєш забагато води. А підлоги? Хіба так водять шваброю?
Ксенія стиснула губи, рахуючи про себе до десяти.
Черговий робочий день закінчився пізно – клієнт вимагав внести правки в проєкт. Коли дівчина відчинила двері дому, годинник показував майже одинадцяту. Наталія Петрівна зустріла невістку з віником у руках:
— З’явилася нарешті! — свекруха демонстративно підмітала підлогу. — Весь день прибираюся сама, поки деякі прохолоджуються невідомо де.
Ксенія втомлено опустила сумку:
— Я працювала, Наталіє Петрівно. У мене важливий проєкт…
— Працювала вона! — свекруха змахнула віником у бік невістки. — Ти навіть елементарного не вмієш! Ось, дивися, як треба підмітати!
Ксенія дивилася на розмахувану віником свекруху й відчувала, як щоки починають горіти від образи. Але дівчина стрималася – сварка тільки погіршить ситуацію.
Цієї ночі Ксенія довго не могла заснути. У голові крутилися думки, як змінити ситуацію. І раптом її осяяло. Уранці, поки Наталія Петрівна готувала сніданок, Ксенія показала Андрію на телефоні фотографію робота-пилососа:
— Дивись, це може вирішити частину проблем із прибиранням.
Андрій почухав потилицю:
— Думаєш, мама погодиться?
— А ми не будемо питати, — усміхнулася Ксенія. — Просто купимо й увімкнемо.
— Мама може сприйняти це як виклик, — попередив Андрій. — Ти ж знаєш її ставлення до сучасних штучок.
— Зате в неї з’явиться більше часу на улюблене в’язання, — парувала Ксенія.
За два дні кур’єр доставив коробку з роботом-пилососом. Наталія Петрівна, побачивши нове придбання, тільки обурилася:
— Ось вона, сучасна молодь! Замість того щоб руками попрацювати, техніку купують. Тепер, значить, машина буде за тебе прибиратися?
Ксенія методично розпаковувала коробку:
— Це не заміна прибиранню, а помічник. Тепер у нас буде більше часу на інші справи.
— Інші справи! — передражнила свекруха. — Знаю я твої справи – знову за комп’ютером сидіти.
Але Ксенія ввімкнула пилосос. Маленький робот діловито зарухався по кімнаті, збираючи пил і сміття. Наталія Петрівна спостерігала за ним із погано прихованою цікавістю.
За тиждень Ксенія застала свекруху за незвичним заняттям – та показувала робота-пилососа своїй подрузі Валентині Сергіївні:
— Дивись, яка розумна штука! — хвалилася Наталія Петрівна. — Сам знає, куди їхати, сам на зарядку стає.
— І хто це придумав? — поцікавилася Валентина Сергіївна.
— Та ось, невістка купила, — у голосі Наталії Петрівни вперше прозвучали схвальні нотки. — Вона хоч і з примхами, але розуміє часом непогано.
Ксенія тихенько відступила від дверей, ховаючи усмішку. Це була перша похвала від свекрухи за весь час їхнього спільного проживання. Увечері, коли сім’я зібралася за вечерею, Наталія Петрівна несподівано звернулася до невістки:
— Слухай, Ксеніє, а що ще такого сучасного можна в дім придбати? Може, є якась машина для миття вікон?
Андрій, спостерігаючи за цією сценою, не стримав усмішки. Чоловік бачив, як змінюються стосунки між найважливішими жінками в його житті.
— Мам, давай я допоможу з посудом, — запропонував Андрій, встаючи з-за столу. — А ви з Ксюшею можете обговорити нові ідеї для дому.
Наталія Петрівна здивовано подивилася на сина:
— З яких це пір ти цікавишся домашніми справами?
— Відколи зрозумів, що повинен більше допомагати дружині, — відповів Андрій. — Ксюша ж не тільки домом займається, а й працює.
Ксенія вдячно всміхнулася чоловікові. Вперше за час їхнього перебування тут дівчина відчула справжню підтримку. Наступного дня Наталія Петрівна застала невістку за вивченням каталогу побутової техніки.
— Що цікавого знайшла? — поцікавилася свекруха, присідаючи поруч.
— Ось, дивіться, — Ксенія показала сторінку. — Є спеціальний паровий очищувач для вікон. І ще багатофункціональна швабра з розпилювачем.
— А це що за диво? — Наталія Петрівна вказала на дивну конструкцію.
— Це органайзер для кухні. Усі полички висуваються, можна зручно розставити банки та спеції.
Свекруха задумливо похитала головою:
— Знаєш, а я ж була не права щодо тебе. Думала, сучасна молодь зовсім не вміє вести господарство. А ти просто по-іншому до цього підходиш.
— Я ціную ваш досвід, Наталіє Петрівно, — м’яко відповіла Ксенія. — Просто іноді нові рішення можуть зробити життя простішим.
Надвечір вони вже разом планували, як краще організувати простір на кухні. Наталія Петрівна ділилася своїми хитрощами у зберіганні заготовок, а Ксенія пропонувала сучасні рішення для економії місця.
— Слухай, а може, ти й справді допоможеш прикрасити дім до Нового року? — несподівано запропонувала свекруха. — У тебе ж око дизайнера.
— Із задоволенням! — пожвавішала Ксенія. — У мене є кілька ідей…
Наступного тижня вони провели в приємних клопотах. Наталія Петрівна дістала коробки з ялинковими прикрасами, розповідаючи історію кожної. Ксенія уважно слухала, принагідно роблячи начерки святкового декору.
— Цю іграшку ще Андрюша в дитинстві розбив, — згадувала свекруха, показуючи склеєного скляного ведмедика. — Так плакав, що довелося клеїти.
— Давайте зробимо її центральною в композиції, — запропонувала Ксенія. — Такі сімейні реліквії особливо цінні.
Наталія Петрівна з подивом подивилася на невістку:
— А ти розумієш такі речі…
Одного вечора подзвонив прораб – ремонт у квартирі молодих було закінчено. Ксенія очікувала, що зрадіє цій новині, але чомусь відчула легкий смуток.
— Що ж, значить, будете збиратися, — зітхнула Наталія Петрівна.
— Ви завжди можете приходити до нас у гості, — щиро сказала Ксенія.
— Правда? — свекруха всміхнулася. — Знаєш, я ж боялася, що ти забереш у мене сина. А тепер бачу – ти стала мені як дочка.
У день переїзду Наталія Петрівна клопоталася найбільше. Пакувала банки з варенням, загорнула в газету улюблену чашку Ксенії.
— Ти заходь частіше, — говорила свекруха, обіймаючи невістку. — І цього свого робота-помічника не забудь навідувати, а то він уже звик до тебе.
Ксенія розсміялася:
— Обіцяю, що буду заходити. І може, ще чогось сучасного вас навчу.
— А я тобі свої секрети домашніх заготовок передам, — підморгнула Наталія Петрівна.
Увечері, вже у своїй квартирі, Ксенія розповідала Андрію:
— Знаєш, я зрозуміла, що іноді треба просто набратися терпіння. Твоя мама не зла, просто в неї свій погляд на життя.
— А я зрозумів, що треба було раніше вас підтримати, — відповів Андрій, обіймаючи дружину. — Ви обидві такі різні, але такі чудові.
Наступного дня прийшло повідомлення від Наталії Петрівни: «Робот сумує. Може, зазирнете на чай?»
Ксенія всміхнулася. Тепер дівчина знала – навіть найскладніші стосунки можна змінити, якщо навчитися поважати чужі кордони й знаходити компроміси. А іноді для цього достатньо просто одного маленького робота-пилососа.
