— Світлано, якщо ти ще раз скажеш, що мій плов «не такий, як у
— Надіє, ти знову купила те дерибасівське мило, що тхне на весь під’їзд?! —
— Петре, якщо ти зараз не винесеш ту кляту розсаду з підвіконня, я її
— Олексію, якщо ти зараз не відкладеш цей клятий звіт і не обіймеш мене,
– Тиждень на самоті зробить її шовковою, – думав чоловік. Та побачивши, що сталося
— Поки я ночами не сплю біля ліжка нашої доньки, ти крутиш роман з
— Ти ж мене не покинеш? — Петре, зачекай, з чого це ти вирішив,
Кажуть, що з роками людина стає терплячішою. Може, хтось і стає, а от я
Маргарита завжди знала, що її життя — це вітрина. У свої сорок вона мала
Сімдесят чотири роки життя раптом виявилися зайвими в просторій квартирі з видом на парк.