— Оксано, ну ти ж не виженеш нас із немовлям на вулицю в таку холоднечу? Подумаєш, ми зайняли твою спальню, тобі ж на дивані в залі теж зручно!
— Оксано, ну ти ж не виженеш нас із немовлям на вулицю в таку
– Як постелив собі, так най має- сказала Катерина синам, які заїкнулися її за свого батька, що він зараз хворіє, немічний, його всі покинули і треба допомогти.- А коли він спеціально влаштувався двірником щоб платити на ваш мізерні аліменти, в сам заробляв тисячі, звісно ви це не знали, а я це дуже добре пам’ятаю
На кухні стояв густий аромат свіжоспечених пирогів, але атмосфера була далеко не затишною. Катерина,
— Які гроші в конвертах, мамо? Ви взагалі чуєте, що я кажу? Там порожнеча! Листівки з віршиками з інтернету про «золоті гори», а всередині — повітря!
— Які гроші в конвертах, мамо? Ви взагалі чуєте, що я кажу? Там порожнеча!
— Мамо оформи мені дарчу на квартиру, я збираюся одружитися за багатою нареченою, — попросив син. Жінка вагалася, але оформила квартиру на Гліба. Після оформлення дарчої син попросив матір більше додому не приходити.
— Мамо оформи мені дарчу на квартиру, я збираюся одружитися за багатою нареченою, —
— Продажний із нас двох ти, Вікторе. Ти кожен раз продаєш себе разом зі своєю матір’ю заради власного спокою. А от я вирішила себе не зраджувати і не продавати заради заміжжя, яке не приносить мені задоволення і радості.
— Продажний із нас двох ти, Вікторе. Ти кожен раз продаєш себе разом зі
— З якого дива я маю віддавати своє майно через твої борги? — обурилася Олена. Вона не хотіла продавати свій будинок в селі, за це чоловік залишив її в лісі. Висадив з машини і поїхав далі. Проте жінка не здалася.
— З якого дива я маю віддавати своє майно через твої борги? — обурилася
Ірина не могла оговтатися після того, як її чоловіка не стало. Вона поїхала в село, знайшла те місце, де вони з Сашком познайомилися. Камінь бажань стояв на місці, проте у жінки не було бажань. Поринувши у спогади, вона обійшла його навкруги і раптом побачила маленьку дівчинку.
Ірина не могла оговтатися після того, як її чоловіка не стало. Вона поїхала в
— Андрію, я більше не буду натикатися на твої стільці 1920 року. Вони справді чудові, не сперечаюся. Стильний вінтаж, і все таке. Але. У нашому домі немає місця для життя сьогодні, бо все воно зайняте минулим. Даю тобі місяць: або ти робиш на цьому бізнес і виносиш усе в гараж, або я викликаю вантажівку для сміття і змінюю замки!
— Андрію, я більше не буду натикатися на твої  стільці 1920  року. Вони справді
— Світлано, я ж чітко сказав: рушники мають висіти по кольорах! Якщо ти не здатна запам’ятати таку елементарну річ, то як я можу довірити тобі наш сімейний бюджет?
— Світлано, я ж чітко сказав: рушники мають висіти по кольорах! Якщо ти не
— Андрію, поки ти живеш у квартирі, яку купила я, і їси продукти, за які плачу я, ти будеш мовчати і робити так, як я скажу. Навіть якщо я вирішу, що твій син має займатися балетом, а не боксом!
— Андрію, поки ти живеш у квартирі, яку купила я, і їси продукти, за

You cannot copy content of this page