– Чоловіче і скільки ви вже так сушитимете свої лахи на морозі ?- А вам яка різниця?— Ой, чекаю, коли ви навчитеся не розвішувати мокрі фуфайки над моїми вікнами
Це була субота, той особливий тип зимового ранку, коли повітря настільки густе від морозу,
– І як ти Ірино після того що накоїла, збираєшся жити в цій хаті – зі злістю в очах сказала Ганна Степанівна
Це була холодна суботня вечеря, яка обіцяла стати останньою точкою в їхньому спільному житті.
Телефон завібрував. Повідомлення з незнайомого номера: «Це ще не все. Готуйся до війни»
Не вийшло у родичів відтяпати квартиру. Тітка Зоя встигла піднапрягтися. Дзвінок застав Надю зненацька.
— Гляньте, — сказав сільський голова, підійшовши до паркану. — Навіть сходи вціліли, але пороги чисті. Жодного відбитка людської ноги. — Так, — перехрестився дід Микола. — Ніяка нога туди так і не ступила. Хата сама себе з’їла, бо живої душі в ній не було
Це була не просто хата — це був пам’ятник людській гордині, зведений із бетону,
— Твоїх дітей я утримувати не зобов’язаний. Своїх би прогодувати, — заявив чоловік
— Твоїх дітей я утримувати не зобов’язаний. Своїх би прогодувати, — заявив чоловік. —
— Ну а що ти так дивишся, Свєто? Я ж не чужа. Я допомогти їду. Хто ж за Мішенькою подитисять на такому сонці? У нього тиск скаче, а ти вічно в телефоні сидиш.
— Ну а що ти так дивишся, Свєто? Я ж не чужа. Я допомогти
Нотаріус натиснув кнопку на старому магнітофоні. Кімнату наповнив хрипкий, але все ще владний голос Галини. «Мої дорогі колишні. Ви зараз дивитесь один на одного і думаєте: “Що ми тут робимо?”. Я була з вами нечесною. Тепер я повертаю борги. Але мій статок поділено між вами за деяким принципом
У вітальні Галини Степанівни пахло старовиною, дорогим парфумом і валеріанкою. За масивним дубовим столом
Кота відправили на трасу, а дідуся вирішили віддати у будинок для літніх людей. Тільки онука не дозволила. Вона залишила роботу й довела усім, що родинні стосунки важливіші за кар’єру й гроші.
Кота відправили на трасу, а дідуся вирішили віддати у будинок для літніх людей. Тільки
— Це що, жарт? — обурилася Лєна, повертаючись до нотаріуса. — Дядько отримує квартиру, а нам — сільська розвалина? Де справедливість. Але дідусь знав, що робить і розпорядився своїм майном саме так.
— Це що, жарт? — обурилася Лєна, повертаючись до нотаріуса. — Дядько отримує квартиру,
— Якщо ви мене вирішили життям повчати, то в мене теж є що сказати. Пристойні люди попереджають про свої візити заздалегідь. — Ой, що б це змінило? Ти б навчилася заздалегідь готувати, прати, прибирати. Які в тебе нігті красиві. Може, хоч цими кігтями посуд поскібеш?
— Якщо ви мене вирішили життям повчати, то в мене теж є що сказати.

You cannot copy content of this page