— Ольго Дмитрівно! Якщо собаки не будуть закриті, то ми не приїдемо, одразу кажу! Ваші собаки, як маленькі телята за розміром, тим більше їх аж п’ять!
— Ольго Дмитрівно! Якщо собаки не будуть закриті, то ми не приїдемо, одразу кажу!
— Мамо, які підгузки й суміші? Йому вже п’ятий рік! Він у садочок ходить. Та й взагалі він славний хлопчина, треба тебе з ним познайомити, щоб ти розтанула.
— Мамо, які підгузки й суміші? Йому вже п’ятий рік! Він у садочок ходить.
“Діти мої, я привезла сьоме – остання, обіцяю. Це Лесик, хлопчик. Чоловік мій… ну, він пішов. Але я знайшла роботу в Італії, кращу. Залишаю його вам. Ви вже великі, впораєтеся.” Назар узяв матір за руку: “Мамо, досить. Залишайся. Ми самі дамо раду.” “Не можу, синку. Там платять удвічі більше. Приїду за рік, заберу всіх.”
У маленькому селі Зелена Долина, де поля золотилися під сонцем, а річка тихо шепотіла
— Тарасе, синку, — Тамара Сергіївна вийшла на поріг, витираючи руки об фартух. — Ти впевнений? Ми ж просили двадцять п’ять тисяч доларів. А ти дав п’ятдесят. — Впевнений, — усміхнувся він. — Ви ж хотіли в місто. До доньки. Ось і переїжджайте. Я все оплатив
Тарас стояв на краю села, тримаючи в руках ключі від старої хати, яку щойно
— Готуй собі сам, я більше не прислуга! — я кинула кухонний фартух в обличчя чоловікові.
— Готуй собі сам, я більше не прислуга! — я кинула кухонний фартух в
— Суперфуд, кажеш? — Галина Петрівна підійшла до столу й тицьнула пальцем в макарон. — Вчора я з’їла три. Сьогодні вранці вага показала плюс кілограм! Я за місяць стану як тістечко! Оля закотила очі. — Мамо, це вода! Ви пили чай з м’ятою! — Вода не важить кілограм, Олю! — Галина Петрівна схопила чемодан. — Все, я поїхала. Хай Василь сам їсть твої експерименти
Василь Андрійович прокинувся від запаху, який не мав права бути в його хаті о
А того літа дочка приїхала. Не як звичайно — галаслива, наряджена, з гостинцями, а тиха, зелена якась. Два дні з кімнати не виходила, а на третій — мати зайшла до неї, а та — в подушку реве.
А того літа дочка приїхала. Не як звичайно — галаслива, наряджена, з гостинцями, а
— Яка ще машина? І на автобусі чудово доїдеш. Ти бачила, скільки зараз коштує бензин? — почав обурюватися чоловік.
— Яка ще машина? І на автобусі чудово доїдеш. Ти бачила, скільки зараз коштує
– Ой Богданчику, може ти б приїхав і забрав дітей Ірини до себе? А то вона тільки обіцяє, що приїде. Швидше приїжджай, втомилась я, напевне тільки один Бог знає як я втомилася..
Богдан сидів у своїй маленькій квартирі на околиці Львова, тримаючи телефон біля вуха. Голос
Надія завмерла з чашкою в руках. Її брови здивовано піднялися. — Яка квартира? Свєто, про що ти? Світлана розсміялася, думаючи, що подруга жартує
Осіннє сонце ледь пробивалося крізь хмари, розсипаючи над Києвом м’яке золотаве світло. Вітер гнав

You cannot copy content of this page