– Як це немає? Ти ж завжди мала! Ігор той. Ну, що він тобі не дав? А хата? Продай її, чи що. Мені ж треба для здоров’я! – Мамо, хата – це мій дім тепер. І я не продам. – Е, ні, доню, ти мене не чуєш. Я не вимагаю багато. Двадцять тисяч – і я щаслива. Поїду, оздоровлюся, приїду свіжа, як огірок. А ти тут сиди в тій глушині
Марія Петрівна стояла на порозі старої хати в селі, тримаючи в руках сумку з
— Що ви можете придумати? Кредит беріть, якщо у вас грошей немає. Але щоб весілля у мене було таке, як я хочу! І спробуйте тільки образити мене перед батьками Кирила й сказати, що у вас грошей немає!
— Що ви можете придумати? Кредит беріть, якщо у вас грошей немає. Але щоб
— Олено, будь ласка, — сказав він. — Це ж моя сім’я! Ти зобов’язана допомогти! Ти моя дружина! Якщо ти відмовишся, я не знаю, що буде з нами далі.
— Олено, будь ласка, — сказав він. — Це ж моя сім’я! Ти зобов’язана
— Виходить, Микола з Наталею зароблятимуть гроші, а працювати за них маємо ми? Та й квартира у нас невелика: одна спальня — наша, друга, лише тринадцять квадратів, — Ігорева. Там трьом хлопцям просто не розміститися!
— Виходить, Микола з Наталею зароблятимуть гроші, а працювати за них маємо ми? Та
– На календарі ще осінь, а до нас в нашу нову квартиру на новий рік вже черга з родичів..- жалілася Мар’яна подрузі по телефону
Мар’яна стояла біля вікна своєї нової квартири, дивлячись на осіннє листя, що повільно кружляло
– Машо, а як я поясню всім, чому тебе нема на ювілеї своєї ж рідної матері? – розгублено запитав Максим у дружини
Максим стояв біля вікна їхньої затишної квартири в центрі Києва, дивлячись на осінній дощ,
— Хто батько твоєї дитини? Я тебе питаю! Від кого ти носиш дитину? — суворо запитав тато, дивлячись на вісімнадцятирічну Варю.
— Хто батько твоєї дитини? Я тебе питаю! Від кого ти носиш дитину? —
— Чому ти стоїш під сонцем, зайчику? Я ж казав, сам заїду, — чоловік Даші поцілував молоду незнайомку й допоміг їй сісти у машину.
— Чому ти стоїш під сонцем, зайчику? Я ж казав, сам заїду, — чоловік
— У вас всього і так вдосталь! — спалахувала мати. — У тебе гарна робота, нова квартира! А я? Я все життя у боргах. Цей кредит висить на мені багато років, а тут такі гроші лежать без нагляду. Я подумала, вам і так вистачить.
— У вас всього і так вдосталь! — спалахувала мати. — У тебе гарна
“У нас так заведено” – ці слова дочки завжди її дратували. Що значить “заведено”? Хто це завів? – Вікторіє, дитино моя, – відповіла мати, намагаючись стримати роздратування. – Я розумію, друзі. Але подивися: той хлопець, як його… Андрій? Він уже усю піцу з’їв! А дівчина в червоній сукні – скільки вона компоту випила? Я ж не мільйонерка, щоб усіх годувати
Марія Петрівна стояла на кухні, витираючи руки об фартух, який вже давно втратив свій

You cannot copy content of this page