Як домовленість Алли та Матвія здивувала всіх, що всі разом сказали: – Справедливо, молодці!
У маленькому містечку, де річка петляє між зеленими пагорбами, а люди ще пам’ятають старі
— Підтримка не повинна бути односторонньою, — заперечила Віра. — Де була ваша підтримка, коли ми з Семеном знімали кімнату у гуртожитку? Коли я оплачувала його навчання в університеті?
— Уявляєш, які перспективи? Власний бізнес, свобода дій! — Аліна підняла руки догори, зображаючи
Одного вечора, сидячи на веранді, Юлія сказала: “Бабусю, тату, Максиме – дякую. Життя непередбачуване, але воно подарувало нам щастя.”
Юлія сиділа на старому дерев’яному стільці в маленькій кухні бабусиної квартири, дивлячись на чашку
— У Руслана через місяць весілля, — свекруха опустилася на диван. — Твій брат розраховує на нас. Ми повинні допомогти
— Твоя машина, твоя! — Платон усміхнувся, відкинувшись на спинку крісла. — Цікаво, на
— Квартиру оформиш на сина, або весілля не буде, — різко заявила Ніна Сергіївна, дивлячись Оксані в очі
Оксана відчинила двері своєї двокімнатної квартири й одразу занурилася у знайоме тепло рідного дому.
– Артуре привіт, що поробляєш? – Та мати тут як завжди на городі припахує. – Ну, так, і шашличками на додачу пригодовує. – Ти про що Уляно, які шашлички?. – Та як які, смачні, соковиті напевне, матері і тій блондинці, що біля тебе дуже сподобались, по фото видно
Артур сидів у своїй кімнаті в маленькому будинку на околиці Вінниці, дивлячись у вікно
Весілля Мар’яни і два чоловіка в серці. – Ох, як би ж можна було одружитися з двома – зі сльозами на очах подумала дівчина
Мар’яна стояла перед великим дзеркалом у своїй маленькій кімнаті в старому львівському будинку, де
– Ти ж можеш пожити поки що в своєї матері. У тебе робота, зможеш і на нове житло заробити. Але допоможи будь ласка доню, крім тебе в нас нікого нема – благала колишня свекруха. – А як же ваш любий син Максимко, чому ж він вам не допоможе? – випалила Вероніка
Вероніка сиділа на кухні своєї маленької, але затишної квартири в центрі Києва, попиваючи каву
— Рішення треба приймати зараз, брате, — додала Галина. — Гроші чи Оксана?
— Що ви сказали? — здивовано подивилася Людмила на елегантну жінку, яку бачила вперше.
“Правда,” – різко сказала Ніна. “І я не піду, поки не отримаю своє. Ця квартира коштує щонайменше сто п’ятдесят тисяч доларів. Половину – мені.”
Ольга сиділа на кухні своєї трикімнатної квартири в центрі Києва, тримаючи в руках чашку

You cannot copy content of this page