— Та що ти розумієш! Йому так зручно. Тут родина, ви, а там він у відрядженнях часто. Не в готелі ж йому постійно жити, от і має там жінку
— Ти добре все зважила, Іро? У вас же діти. Та ще й підлітки,
— Правда зруйнувала родину! — плакала дружина у розпачі. — Як виявилося, справжнім батьком дитини був чоловік її найкращої подруги
— Ти впевнений, що це твій син? — запитала тітка у племінника, коли Ліля
Не мій син
Люба зайшла до сільського магазину й стала в чергу. Перед нею було троє людей.
Оксана покликала в гості своїх доньок, і сказала їм: – Ех все-таки дали ви цінний урок своїй матері, тобто мені. І знаєте я вам за це вдячна
У маленькому містечку на околиці Києва жила родина Петренків. Мати, пані Оксана, була жінкою
– Марієчко, привіт, як ти там? – почала розмову Галина солодким голосом. – Я от дзвоню, бо маю до тебе прохання. Квартира і так пустуватиме, то нехай мій Тарасик з дружиною там поживуть з червня по жовтень- попросила одна з сестер покійного Петра за свого синочка у братової. Як же Марія про це пошкодувала!
Марія сиділа за кухонним столом, дивлячись у вікно на сірий осінній дощ, що стукав
— Мамо, ну що ти? — шепнула донька, Оксана, поправляючи фату. — Це ж мій найкращий день! Чому ти плачеш?
Літній день у маленькому містечку на Полтавщині видався сонячним і теплим, ніби сама природа
Краще жити з шафами, що не зачиняються, ніж миритися з тим, що донька тепер із цим приїжджим живе, ще й на їхню трикімнатну квартиру плани має
Тамара терпіти не могла свого зятя: манер — нуль, робота — водій-експедитор, а вечорами
Перша думка промайнула: «невже когось приводив?». Але потім відкинула — жінка не стала б так бруднити підлогу. Тоді хто? Відчинила двері — і застигла
Еля вставила ключ у замок і штовхнула двері. Перше враження — помилилася квартирою. Але
– Дарина подивилася на гроші, як на щось погане. “200 гривень? Ти серйозно? За десять років ти згадала про копійки, коли зруйнувала моє життя? Забирай свої гроші і йди!”
Дарина стояла біля вікна своєї маленької квартири в старому районі Києва, дивлячись, як осінній
– Назаре, твої вибачення вже засохли як ось ці засушені квіти- тикнувши пальцем на вазу сказала Вероніка
Вероніка стояла посеред старої вітальні, її пальці гнівно вказували на вазу з пожовклими, сухими

You cannot copy content of this page