Батька повaлила вaжка хвopоба. Буквально за два роки він зовсім зачах. А потім його не стало…
Перед Новим роком я вирішила зробити прибирання в квартирі у мами. Відколи пoмер тато, вона живе одна. У вихідні, відвідую її і допомагаю чим можу.
Під час прибирання, в далекому, запиленому кутку комори, я випадково знайшла ту саму приставку, в яку ми грали з батьком… Підняла коробку і з неї випав диск з гонками.
Закінчивши справи, я сходила за пляшкою вина і вирішила трохи зануритися в ностальгію.
Розібралася з усіма цими проводами, і приєднала наш старенький «ікс-бокс» до телевізора.
Коли гра запустилася, мене тут же охопило почуття хвилювання. Я ніби повернулася в ті самі дні. Немов відчула батьківське тепло поруч з собою, його сильні руки, коли він зі сміхом мене обіймав…
Навернулися сльози…
У меню гри я побачила «Режим пpимари» і гадки не маючи що це значить, натиснула на цей пункт…
І тут зрозуміла, що гра записала заїзд, який влаштував собі батько.
Його остання в житті гонка…
Суть полягала в тому, що я на своїй машині, повинна була обігнати напівпрозорий силует іншої. Той гравець, який їхав на останній — мій тато…
Завдяки цій особливості, я немов відчула його поруч, знову… Намагалася обігнати його машину, але у мене довго не виходило.
І ось в якийсь момент, вдало вписалася в поворот і вийшла вперед, вийшовши на фінішну пряму.
Майже доїхавши до фінішу, я раптом усвідомила, що якщо обжену його, поставлю рекорд, то гра запише мого персонажа, замість батьківського.
І тоді, знову розплакавшись, я вдарила по гальмах…
Не хочу з ним розлучатися, і не можу його відпустити…
