Ольга та Павло познайомилися ще студентами.Тільки отримавши дипломи одружилися. Заможні батьки Павла подарували молодятам на весілля двокімнатну квартиру. Ольга ж виховувалася без батька родина не купалася в розкошах.
Проте мати Ольги для того аби допомогти дітям. Згодом Павло влаштувався на роботу, а Ольга яка знаходилась при надії сиділа вдома. Займалася хатніми справами, та як турботлива дружина чекала кожного дня чоловіка вдома з смачною вечерею.
“Доню, побережи себе”. Нехай би Павло тобі допомагав трохи” – зітхаючи говорила Оленина мати.
“Мамо, та він і так стомлюється на роботі. Працює зранку до ночі, світу не бачить, то хоч вдома відпочине”- підказувала Ольга матері. З появою дитини нічого не змінилося. І Ольга стала ще розриватися між дитиною і домашніми клопотами. Але одного дня жінці подзвонила подруга і сказала, що в них звільнилося місце на фірмі.
Тож Ольга б могла піти працювати. Павло звісно був проти того, щоб дружина працювала. Втім Ольга вже не хотіла сидіти дальше вдома, тим більше мала на кого залишити дитину. Бабуся з радістю залишалася з внуком. Та невдовзі з Павлом стався нещасний випадок. І став причащатися до оковитої.
Спершу Ольга закривала на це очі замовчувала та сподівалася що все-таки схаменеться і візьметься за розум. Залишала часто Павла з сином, сподіваючись, що якщо він буде більше проводити часу з малим, то менше буде йому поганих думок лізти в голову.
І так одного вечора, коли Ольга з сином сиділа на кухні, то хлопчик розповів жінці що сьогодні до них заходила тьотя Аня, і вони разом з татом закрилися в спальні, а його відправили дивитися мультики в кухні в телефоні.
Ользі наче сніг на голову впав, вона не сподівалася таке почути. Поспіхом спакувала необхідні речі одягнула сина і пішла з дому. Павло зрозумівши що про все дізналася Ольга, більше не пробував з нею якось зв’язатись. Тим часом Ольга переключилася повністю на роботу.
Та одного дня до її керівниці зайшов незнайомий чоловік, який Ользі одразу приглянувся. Тож коли він пішов зайшла до керівниці і жартома спитала: ” Маріє Степанівно, невже ми скоро гулятимемо на вашому весіллі?”
“Та що ж ти таке кажеш Ольго, та який чоловік? Я тільки недавно від нього звільнилися, це мій колишній. Проходив щоб дозволила йому бачити з донькою”.
Трохи помовчавши жінка ще додала: ” Ну а якщо тобі він сподобався то можу познайомити”. Ольга почервоніла та мовчки пішла у свій кабінет. А в думці думала, навіщо вона зачепила керівниць.
Пройшло декілька днів Ольга вже й перестала думати за того незнайомця, колишнього керівниці. Та він знову прийшов, і змушений був почекати в приймальні, так як Марія Степанівна спеціально сказала, що вона зайнята. І поки чоловік чекав то вони з Ольгою розговорились, і у них двох сталося таке відчуття що вони знають один одного вже віддавно.
А через місяць другий почали жити разом. Дуже скоро ця інформація про їхні стосунки І дійшла до Марії Степанівни.
Реакція керівниці не забарилась.
Вона покликала Ольгу до кабінету та сказала: ” Ну якщо ти вже захотіла з моїм колишнім жити то хоча б мене спитала, чи шампанське мені поставила, за чоловіка який тобі дістався від мене”.
Ольга швидко вийшла з кабінету, а коли прийшла то в руках в неї було шампанське і коробка цукерок. Вона зайшла до керівниці поставила прямо перед нею. Вклонилася перед керівницею подякувала їй за чоловіка і поклала заяву на звільнення на стіл.
Відтоді минуло вже декілька років Ольга та Максим переїхали жити до іншого міста. Започаткували свою власну справу.
Виховують троє дітей, і все у них чудово.
Автор: Нінелія
