Історія ця трапилася 10 років тому, коли я працювала секретаркою у великій столичній конторі. Бос мій був дуже ввічливий і вимогливий, але і моя зарплата була дуже навіть непогана. Але відносини у нас з шефом були дуже хороші – приятельські. Що попросить, те я і роблю (в розумних межах звичайно). А він мене завжди балував премією.
В мої обов’язки, крім паперової роботи, зустрічі клієнтів і допомоги керівнику ще і входили обов’язки по прибиранню кабінету шефа. Він дуже любив чистоту, мені навіть здається дуже сильно. Після закінчення роботи мені необхідно було протерти пил, шафи, дверні ручки. І ще він це вимагав робити вранці. Добре, що у нас підлогу мила баба Віра – я б це точно не витягла.
А тут шеф мені і каже: – Я дивлюся ти зовсім зашиваєшся в роботі, приходиш на годину раніше, йдеш на годину пізніше. Віра на пенсію йде, а я б хотів підключити клінінгову компанію для прибирання офісу. Нам виділять 3 людини – 2 будуть приходять, а одна буде постійно перебувати в офісі – протирати пил, поливати квіти і стежити за порядком. Вона як би у нас в штаті, а й поза штатом буде.
Настав понеділок і прийшла вона – Аліса. Не прибиральниця, а супермодель. У короткій спідниці, зі стильною офісною зачіскою. Ну явно не співробітниця клінінгової компанії. Перші два тижні минули нормально – вона перетерла пил у всіх шафах з архівами, взяла додому нарешті штори з кабінету шефа і привела їх в порядок (у мене все руки не доходили). Коли вже все було видерто вона стала відверто нудьгувати і шеф посадив її за другий стіл – перевіряти архівні документи. А вона то швидко збагнула і давай, за фактом виконувати мою роботу.
Я раніше на роботу як додому приходила, а зараз мені навіть і на роботу ходити не хотілося. Вся увага їй. Технічкі з клінінгової контори. Один раз пішла на обід, приходжу а вона за моїм комп’ютером сидить, виявляється шефу потрібно було терміново щось і він їй пароль дав. А потім … Я бачила як він її на сходовому майданчику обійняв. Ну думаю – мужик дорослий, серйозний. Одружений і з дітьми. А тут повівся …
Відразу він якось змінився і давай мені дорікати: – Ось, чого то ти довго на обід ходиш (завжди на 30 хвилин йшла). – Ось чому Алісі доводиться пошту бігати отримувати? – Чому ти не стежиш за принтером? Добре, що Аліса лампочку помітила, що чорнило скінчилося.
Я зрозуміла – вона його просто приворожила. І він від неї без розуму. І скоро його сім’ї, як і моїй кар’єрі настане кінець. А він мужик так дуже хороший, але як і будь-якого мужика – його може занести.
Я була знайома з його дружиною – Ганною Валентинівною, мила жінка, мати 2-х дітей. А її батько – головний засновник нашої фірми і власник. Дуже мудрий і розсудливий.
Після того, як в 19 вечора шеф мені наказав терміново йти додому, а Алісу залишив – я все зрозуміла. А ще я помітила, що у нього під столом шампанське стояло, хоча він не п’є. І поїхала не додому, а до його дружини.
Шеф живе в елітному будинку, просто не потрапити. А я квартиру навіть не знаю. А раптом він зараз з’явиться? Що я скажу? Подзвонила на робочий, він взяв трубку. Фоном музика і сміх Аліси. Ясно. Значить час є. Мені пощастило – Ганна Валентинівна вийшла до магазину. Розповіла все як є. Вона сказала відразу: – Поїхали. Посадила її в машину. Привезла до офісу. Сама зачаїлася і чекаю.
Через 15 хвилин виходить Аліса трохи пошарпана, а потім виходить і шеф з Ганною Василівною. Не знаю що там у них було, але замість Аліси з’явився цілком собі симпатичний хлопчина – важливий і послужливий. Допомагає стежити за чистотою і порядком, а також ще й комп’ютери всьому офісу лагодить. А шеф наш більше на молоденьких ніколи не задивлявся і все у них добре.
До сих пір іноді мучуся питанням: «Чи правильно я вчинила?»
Фото ілюстративне з вільних джерел
