Дарина була єдиною дочкою у сім’ї. Батьки завжди її купляли самі найкращі речі, вчилася вона в найкращій школі в їхньому районі. Тож не дивно, що чоловіка для доньки батьки, а зокрема мати, Віра Андріївна звісно хотіли теж найкращого. Коли дівчина привела у батьківську квартиру Сергія, ніхто не зрадів.
Однак хлопця прийняли, адже вони не хотіли відпускати дочку в далеке село, звідки був родом Сергій. Не можна сказати, що мати Дарини зустріла зятя з відкритими обіймами, багато в чому він їй не подобався.
Але минув час і Віра Андріївна з чоловіком звикли до Сергія. Вони бачили як він уважно та ніжно ставився до їхньої Дарини.
Всі дев’ять місяців, коли їхня донька ходила при надії, Сергій весь час був поряд з нею. Хлопчик був здоровий, однак Дарина почала марніти на очах. Як не намагалися допомогти своїй доньці батьки та сам Сергій, куди тільки не возили та на жаль через півтора року Дарини не стало.
Сергій не витримав такої втрати, та почав заглядати в пляшку. Тож батькам Дарини прийшлося самим глядіти за їхнім ще малолітнім сином Остапом.
Але Сергія з квартири не виганяли, в цьому дивувалися всі сусіди. А Віра Андріївна відповідала: “Та й куди він піде, а Остапчику все-таки батько потрібний, хоч який не який”.
Та стараннями жінки, Сергій не тільки покинув оковиту, а й влаштувався на роботу, їздив возив товари за кордон. А поки чоловіка не було, то Віра Андріївна разом з внуком гуляли на дитячих майданчиках біля будинку.
Поки хлопчик грався, то жінка придивлялася та знайомилася сама з молодими жінками. Вона розуміла, що Остапчику потрібна ще материнська любов та ласка, а Сергію хороша дружина. А сам чоловік і немає коли знайомитись та заводити стосунки. Тож за це діло взялася теща.
Сусіди говорили жінці що він певне соромиться приводити в дім якусь чужу жінку. Але Віра Андріївна відповідала що вона ж не проти буде, адже Сергій скільки років як з сином, а онукові потрібна повноцінна сім’я.
Так минуло декілька років, Остап вже закінчував п’ятий клас. Весь двір облетіла новина про те, що зять Віра Андріївни Сергій одружується вдруге.
А наречену йому не знайшла сама жінка. Звела з дочкою колишньої колеги з роботи, з якою підтримувала хороші стосунки.
Звісно звикали молоді люди один до одного важко. Однак, можливо завдяки тому, що жили окремо, порозумілися, а невдовзі у них появилася спільна донечка, Алінка.
Віра Андріївна часто приїздила гості до Сергія та дружини. Вона любила поняньчити онуків, жінка Алінку, так як Остапчика однаково вважала своєю онучкою і подарунки привозила всього порівну на двох, щоб ніхто не ображався.
Сергій був дуже вдячний, своїй колишній тещі, яка не дала йому зруйнувати своє життя, а навпаки допомогла влаштувати життя заново.
Автор: Нінелія
