Олеся вважає себе найщасливішою на світі. Однак та кількість випробувань, які їй довелося до цього зазнати, вистачило б на долю декількох людей. Вже майже надворі була ніч, але Остап все рівно вирішив привести малу донечку до свекрухи. Жінка не очікувала, вона була зла на чоловіка, що той не міг почекати до ранку і дитина б добре виспалась.
Та Остап не слухав свекрухи, тільки сказав: ” Забирайте її і я поїхав, ніколи мені”. А починалося як завжди все добре. Юлія та Остап познайомилися на роботі, одразу закохалася в одне в одного а невдовзі одружилися. І від їхнього кохання з’явилася на світ їхня донечка Олеся .
Жили вони добре, ладнали, обоє безтямно любили та піклувалися про доньку. Та була в Юлі подруга Жанна, яка її і “підбила” поїхати з нею на заробітки, мовляв, вона там заробить скільки, що зможе тут в Україні купити багато всього. Хоча сім’я і не бідувала, але Юлія справді любила дуже доньку і хотіла для неї всього найкращого, то і вирішили все-таки поїхати. А поїхали вони не десь близько, а аж у саму Францію.
І відтоді коли жінки не було вдома то Олеся зростала сама по собі. Остап був постійно в роботі, і дівчинка не знала ніяких заборон. Юлія як влаштувалася, то почала часто дзвонити до доньки та висилати гроші. Олеся спочатку раділа, адже вони йшли з татом і він купляв все що вона хотіла. Але по ночам дівчинка частенько плакала в подушку дуже сумуючи за мамою.
Однак одного дня Остап отримав від дружини звістку, в якій вона йому відверто розповіла, що покохала іншого. Після цього чоловіка наче підмінили, він став пропадати часто разом з сусідом з пляшкою оковитої. І з цього моменту Олеся вже остаточно лишилася сама з собою.
Тільки добрі сусіди, які жаліли дівчинку, кликали її до себе щоб вона поїла, та часто давали їй чистий одяг та солодощі. Остап згодом отямився та навіть створив нову сім’ю з іншою жінкою. У них невдовзі появився свій малюк.
Олесю частенько заставляли сидіти та бавитись з меншим братчиком. Ще після того, прибирати, мити посуд та навіть прати свої брудні речі.
Безтурботне дитинство Олесі з цього моменту закінчилось. Дівчинка стала перечити всім і її на літо відправили до дядька, маминого брата в інше село, нібито ненадовго. Але як виявилось дівчинка там і лишилася. Олеся насправді там було краще чим дома, у неї навіть появилися там друзі. Але одного вечора дівчинка підслухала розмову дядька з тіткою, в якій жінка говорила, що потрібно Олесю назад відправити додому, у них із своїми дітьми вистачає турбот.
То ж чоловік подзвонив до Остапа, і наступного дня той приїхав до них щоб забрати Олесю. Та додому він не привіз доньку а все ж вирішив повести до бабусі, матері Юлії. Жінка вже була старшого віку, тож звісно І було важко дивитися за онукою. В бабусі Олеся прожила недовго, їй там було спокійно однак дівчинку чекав сумний сюрприз, бабуся невдовзі захворіла і більше не могла опікуватись онукою.
Батькові та дядьку з тіткою вона не потрібна була, тож її вирішили відправити до матері в далеку країну.
Юлія зустріла доньку якось “сухо” наче чужу. Дівчинка сама підійшла та обняла матір. Однак та швидко розвернулася та сказала, що їй потрібно на роботу. Олесю відвіз до великого будинку водій. Там її зустріли добре, нагодували, переодягнули в гарний, чистий одяг.
Через декілька днів її влаштували до місцевої школи. Олесі наче все подобалось, але водночас для неї все було чуже. Навіть попри найкращі умови, Олеся відчувала себе дуже самотньою.
Юлія намагалася всяко догодити доньці, однак Олеся не отримувала від неї тієї материнської любові, якої її так не вистачало.
Так час ішов і Олеся закінчила школу, а невдовзі отримала вищу освіту. Мати влаштувала її на хорошу роботу. І Олеся вирішила для себе що заробить грошей і все-таки повернеться додому.
Хоч батько її покинув та не хотів прийняти у нову свою сім’ю, Олеся все рівно про нього часто згадувала та думала.
Поки Юлія допомагала своїй старшій доньці, то мало часу приділяла чоловікові та молодшому синові. Чоловік жінці про це почав дорікати, вони почали сваритися і навіть у жінку полетіла тарілка зі столу. Олесі дуже стало шкода матір, ввечері коли вони були в двох кімнаті, дівчина попрохала матір, щоб та покинула свого злого чоловіка та поїхала з нею назад в Україну до батька. Адже він її напевне і досі любить.
Однак, Юлія все ж не захотіла лишитися того фінансового достатку який в неї був та сказала Олесі, щоб та сама їхала.
Дівчина зібрала свої речі та через декілька днів її вже не було в будинку матері. Повернувшись додому, дівчина маючи таку іноземну освіту, легко влаштувалася на роботу. Там познайомилася з хорошим хлопцем та невдовзі вони вирішили одружилися. Олеся була наскільки щасливою, що Вона запросила як і матір з сім’єю так і батька на весілля.
І на велике диво, вони все ж приїхали до доньки на весілля. Хоч батьки між собою не спілкувалися, але Олеся того дня була по-справжньому щаслива. І в подальшому її життя було наповнене тільки щасливими моментами.
Ваша, Віра Лісова. Передрук заборонений.
