Яна та Настя дружили ще з дитячого садочку. В школі сиділи майже 9 років за однією партою. А після пішли вчитися в одне й те саме місто, Яна на лікарку, а Настя на вчительку.
Часто зустрічалися, разом гуляли та познайомилися з хлопцями теж друзями, проте один з них був з села, а інший з міста.
Настя швидше вийшла заміж за міського, через рік у них появився синочок. Одне тільки батьки хлопця її не прийняли, на їхню думку не по статусу була така їм невістка.
Настя часто просила Яну щоб та посиділа з їхнім сином, а вона з чоловіком пішли десь гуляти, адже ще були молоді.
Але одного разу, вони так і не повернулися додому.
А вранці Яна включивши телевізор дізналася про нещасний випадок, який стався з ними.
Батьки чоловіка Насті, не визнали внука та сказали що він їм не потрібен. А мати Насті одна залишилася, чоловік і покинув, а вона ще виховувала троє молодших братів за сестер дівчини.
Тож залишався тільки дитячий будинок.
За час, поки я не сиділа з малюком вона дуже до нього привикла та полюбила.
Яна на той час працювала та винаймала кімнату в однієї самотньої жінки. Тільки розуміла що їй дитину ніхто не віддасть адже вона незаміжня.
Вона дуже переживала за малого Андрійчика, тож якось вечором вона наважилася поговорити зі своїм хлопцем і попросила його щоб він з нею розписався, вона хоче всиновити дитину Насті.
Та хлопець почувши це, одразу відмовився та покинув дівчину.
Яна пішла на кладовище на сороковий день. Могилка чоловіка Насті була засипана квітами, а у її подруги тільки одні бур’янці.
Вона принесла з собою квіти і теж посадила.
Потім помолилась і промовила: “Настя, я дуже хочу всиновити твого Андрійчика, але не можу, якщо маєш можливість то допоможи, попроси у Бога для мене чоловіка, який одружиться зі мною.
Яна ще не встигла вийти з кладовище, як до неї підійшов чоловік та запропонував підвезти.
Вони розговорилися і дівчина йому розповіла всю історію. А через три дні Матвій чекав на Яну біля її під’їзду несподіваної пропозицією.
Сказав що готовий з нею одружитися, як виявилось він залишився сам, дружина його зрадила а матері не стало. Матвій влаштував все швидко, вони розписалися та усиновили хлопчика.
А після поїхали до великого будинку чоловіка. Чоловік жив на першому поверсі, а Яна з сином на другому.
Матвій не нав’язувався а просто був поряд.
Пройшло небагато часу і я не зрозуміла що по-справжньому закохалася в чоловіка, однак боялася зізнатися. Чоловік теж полюбив Яну та хлопчика, то з одного вечора він запросив Яну і там вручив її каблучку та сказав що він хоче щоб вони були справжніми чоловіком та дружиною.
Андрійкові тоді виповнилося три роки. Яна відповіла що вона теж хоче, і так вони стали справжньою сім’єю.
У них було дві дати весілля, з різницею два роки. А невдовзі у Андрійка появилися ще брат і сестричка.
Діти вже виросли та дорослі. Андрій знає хто його справжні батьки, та Яна та Матвій для нього є найріднішими.
Автор: Нінель
