Потрапила свекруха до лікaрні «з сеpцем», а повернулася з новонародженою Ганнусею

Ми з моїм Мішею одружені вже майже сім років. Познайомилися в інституті, жили в одному гуртожитку на сусідніх поверхах. У Міши завжди було повно пакунків і лоточків з їжею, які він тоннами привозив з дому по понеділках.

Його мама дуже смачно готувала і дбала, щоб її син завжди був ситий. І ось, коли Міша задумав зі мною одружитися, повіз він мене знайомитися з тієї самою мамою – Тетяною Павлівною. Ми відразу з нею порозумілися. Це була практична, розумна і доброзичлива жінка. Джерело

Вона наpoдила Мішу в 18 років, а коли дитині було півроку, її чоловік загuнув. Але Тетяна Павлівна знайшла в собі сили виростити Михайла справжнім чоловіком.

Їй доводилося багато працювати, щоб прогодувати себе і сина, тому на зустрічі з чоловіками часу не залишалося. На момент нашої першої зустрічі їй був 41 рік, але виглядала вона навіть молодше за свої роки.

– Ось, передаю тобі в руки Мішу мого, – посміхнулася мені Тетяна Павлівна, коли дізналася, що ми зібралися одружитися. І ось, ми з Мішею, нарешті, отримали дипломи та зіграли весілля.

Жити вирішили в його рідному місті – Мішу взяли там на хорошу роботу. Тетяна Павлівна відразу сказала, що до неї переїжджати не потрібно – вона жінка дуже зайнята, та й звикла жити одна.

Ми погодилися з нею в цьому питанні і орендували житло за кілька автобусних зупинок від неї. Іноді Тетяна Павлівна заходила до нас в гості. Завжди доглянута, в брючному костюмі, з сумочкою через плече. Ніколи ніяких зауважень мені не робить, борщі мої хвалить, та ще й допомогти може по дому – золото, а не свекруха.

Нас з Мішею теж частенько кликала на пироги, ми з радістю пригощалися. У Тетяни Павлівни було багато подруг і друзів – то в театр з кимось йде, то в філармонію, то на День народження її запросили. Загалом, бурхливе життя.

Коли народився наш Санька, Тетяна Павлівна допомагала нам більше всіх: і купати навчила, і грyди показала, як правильно давати, і на візочку з ним гуляла, щоб я могла вдень поспати. Санька наш часто бував у бабусі, вона могла забрати його з садка, якщо була потреба. А потім свекруха стала нас уникати.

Ні сама не приходить, ні до себе не кличе. Питаю у чоловіка – може, образилася на що? Ні, каже, сьогодні подзвонила і повідомила, що на три місяці їде до подруги в сусіднє місто. Ми знизали плечима, подумавши, що це дуже схоже на Тетяну Павлівну – зірватися і поїхати відпочивати. Тільки ось, чому так надовго?

Дзвонила вона нам кілька разів по скайпу. Відео просить включити – на Саньку подивитися, а сама себе не показує. Я нічого не розуміла, а навпростець спершу – вона жартує. І ось, одного разу дзвоню я Тетяні Павлівні, а вона каже, що в лікapню нашу місцеву потрапила, «з серцем». Я сказала, що ми приїдемо її провідати, але свекруха категорично відмовилася.

«Я подзвоню вам, коли випишусь, тоді вже вдома і побачимося». – вирішила вона. І дійсно, через пару днів вона запросила нас до себе, попередивши, що хоче нам щось розповісти. Двері відчинив незнайомий чоловік, а за його спиною стояла сяюча Тетяна Павлівна і … тримала на руках немовля!

Читайте також: Я завжди сміялася зі слів мами: “Ніколи не прибирай вдома, коли твого чоловіка немає. Він прийде та побачить лише виконану роботу, яка здійснилася завдяки диву!” Але дарма, що я їй не вірила

– Ми ось з Анатолієм Миколайовичем розписалися. І Ганну наpoдили. Я вам не говорила, щоб не бентежити вас, та й боялася, раптом ви засуджувати будете, все-таки 47 років мені.

А я … а я так рада за свою другу матусю! Я вважаю, що вона як і всі заслуговує щастя абсолютно в будь-якому віці! Я тепер їй допомагаю з Ганнусею, як вона мені колись. Живуть вони з Анатолієм Миколайовичем душа в душу. Ось така золота у мене свекруха!

А що думаєте Ви? Зважилися б наpoдити в такому віці дитину?

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram