8 років тому, коли мені було 14 років, у мене зя‘явилась дівчина, їй було вже 18. У нас одне коло спілкування, там я її і побачив перший раз. Вона була дуже красива. Коли я їй написав, і вона відповіла, мене це дуже здивувало та втішило.
Протягом двох років ми з нею щодня спілкувалися. Вона була дуже мила і ввічлива, але коли вона побачила мої наміри, сказала, що я для неї як молодший брат, на що я трохи засмутився.
Потім я дізнався, що вона виходить заміж і вирішив відійти убік. Вона сказала, що ми могли б продовжити дружити, і що заміж виходить тому, що він непоганий хлопець і батько її розглядав його за нареченого давно.
Через 6 років я вже подорослішав, маю свої досягнення та успіхи в житті, хоча багато над чим працювати потрібно, але з боку завжди більше видно.
Було весілля у мого брата, і ось там я за довгий час уперше його побачив.
Я з одного кінця зали часом спостерігав за нею, і вона часто дивилася мені в очі, проте намагалася відводити погляд, від чого я добре посвяткував.
З часом я дізнався, що вона дуже потоваришувала з моєю мамою, можливо справа і не в мені, у мене мама сучасна і молода жінка, у неї багато друзів.
Мама на той момент жила в мене і ми мали приватний будинок. Мама мене попередила, що ця дівчина давно проситься до нас у гості і вона сьогодні до нас зайде.
Я думав вона прийде зі своїм чоловіком, але коли я відчинив двері вона була одна. Ми привіталися і я чемно провів її до маминої кімнати і пішов. Коли вона вже йшла, я помітив з її боку сяючий погляд, можливо, це мої враження про неї, може я хотів це бачити, точно я не знаю, але вона дивилася прямо в очі…
Я ніби забув за кілька днів про це, мама розповіла, що як мати вона хотіла похвалитися і поділилася моїми досягненнями у фінансовому плані, хоча я досі не розумію для чого це.
Через місяць повертаючись після покупок у, несучи пакети з продуктами додому через парк я помітив її чоловіка, там була вона і наші матері.
Вони мило розмовляли про щось, я з ним як з чоловіком привітався за руку. На що вона вирішила виділитися і з інтонацією ніби я не помітив її, сказала привіт і назвала моє ім’я.
Я знову сказав привіт і відвів від неї погляд. У той момент я сильно розгубився, я відчув сильну незручність, було бажання звідти піти, і я сказав, що віднесу пакети і днями може зустрінемося.
Мене після всього цього мучили сумніви, це я неправильно все сприймаю?
Забув сказати, що вона так само через маму передавала мені та молодшому братові тістечка, якщо це має, звичайно, якесь значення.
З кимось із друзів поговорити на цю тему не вдається, адже у нас майже всі спільні друзі і я боюся, щоб вони не видали мене, а тим, кому довіряю, кажуть лише те, що хочуть чути. Від вас хочу чесну думку з боку, хоча головне завдання я виконав, адже я зміг виговоритись.
Автор: Оксана
