Мама на пенсії, разом з чоловіком більше 30 років. Він нам не рідний батько, мама прийшла жити до нього з маленькими дітьми. Ми з братом вже виросли, маємо свої сім’ї. З вітчимом ми прожили все своє дитинство і вважали його за батька. У нього теж є син, наш ровесник. Вони ніколи не зустрічалися з тих пір, як розлучилися з його матір’ю.
Нашій мамі 60 років, а вітчим на 12 років за неї старший. Зрозуміло, що вік, та й ходить вже насилу. Мама доглядає за ним. Живуть добре, завжди радилися, разом приймали рішення. Так було до останнього часу. Останню, дуже серйозну справу, він зробив без нас. Свою квартиру, де все зроблено руками нашої мами, він заповів своєму синові.
Минулого тижня мама приходила до мене, сиділа розгублена, сумна, а коли чоловік з дитиною пішли на вулицю, то зважилася на розмову. Запитала, чи не прийму я її, якщо раптом що. Я посміялася, чи не розлучається з чоловіком на старості років?
Виявилося, що чоловік показав їй свіжі документи. Це був заповіт або дарча, вона не зрозуміла. Вітчим попросив вибачення за те, що залишає її без будинку, але квартиру він віддає своєму рідному синові. Звичайно, без даху над головою вона не залишиться – і я, і брат відмінно ладнаємо з мамою і дуже її любимо. Дивує інше – мама вважає, що її зрадили.
Вона й гадки не мала, що так вийде. Прожити більше 30 років разом, все ділити і отримати такий удар. Я теж вважаю цю квартиру рідною домівкою. Там ми жили з раннього дитинства. Мені і в голову не могло прийти, що вітчим пам’ятає про сина. Де він зараз? Що за людина? Може, він забезпечений і йому даремно не потрібна ця двушка.
Вітчим завжди тільки нас вважав своїми дітьми. Брат сприйняв цю новину теж з великим подивом. Але якщо я змирилася, то він переконує маму піти до суду, відстоювати свої права.
А хіба можна щось зробити? І як старенькому вітчиму сказати, що він вчинив не гідно? Може, це старече, якась вина на душі, ось він і придумав примху?
Не знаю, як вчинити – і маму шкода, і на вітчима образа з’явилася.
Фото ілюстративне з вільних джерел
