Проживши 40 років у шлюбі, Руслан оголосив дружині, що подає на розлучення заради молодої, але не очікував, чим відповість колишня дружина.
Олена сиділа за столом і дивилася в телевізор. Там вчергове показували комедію, яку вони з чоловіком раніше дуже любили. Завжди як дивилися, одразу молодість згадували. Хто ж знав, що після 40 років у шлюбі Руслан з нею так вчинить?
А як добре все починалося. Вони ще зі школи одне одного любили. Дали собі обіцянку, що все життя разом проживуть. Ну так усе й було, здавалося, що нічого не зміниться. Зі сторони всі вважали, що шлюб у них ідеальний. Ну а що, чоловік працює, без шкідливих звичок, на що Олені було скаржитися?
Спочатку-то в них усе складалося не дуже добре. Постійно переїжджати доводилося. Когось це вже на нерви вибило б, але тільки не їх. Навіть у найпохмуріші моменти їм вдавалося одне одного підтримувати. І коли Руслана скоротили і він довго роботу не міг знайти, Олена все витримала. Двох дітей на собі тягала, та ще й чоловіка в придачу.
У цей період їй багато хто казав: мовляв, що ти за нього тримаєшся? Кинула б уже давно і все. Але Олена так не могла. Чоловіка вона любила. І все потім окупилося. Усі ці складні моменти, які вони пережили. І квартиру гарну купили, і діти нарешті могли ходити в одну й ту саму школу.
Якось не було жодних підозр у Олени щодо чоловіка. Адже подруги її під’юджували, що чоловік не може не задивлятися на інших. Та Олена не вірила. І виявилася права. Он у них уже й онуки, все ж добре. Куди вже в 60 років думати про інших жінок.
Та тільки до цього віку Руслан якось змінився. Він уже давно за собою особливо не доглядав. Не те щоб був якийсь неохайний, але з гардеробу в нього було всього кілька сорочок, футболок та штанів. А тут, треба ж, вирішив гардероб оновити. Причому купив ще щось таке модне, молодіжне. Олена ще посміювалася, що в неї чоловік щось раптом помолодшати надумав. Руслан у відповідь тільки рукою махав. Навіть якимись кремами почав користуватися. У 60 років!
Олена змінам у поведінці чоловіка не придала особливого значення. Ну, подумаєш, оновив гардероб, вирішив виглядати посвіжіше. Ну, криза якась. Мало що, змінитися йому раптом захотілося. Вона навіть за нього пораділа. Ну, раз він краще виглядати хоче. Тільки ніяк Олена не очікувала, що ці зміни зайдуть так далеко.
Зараз ось сиділа перед телевізором. Серіал якийсь ішов, але вона навіть зосередитися не могла. У голові крутилися думки. Руслан уже кілька тижнів поводився дивно. То затримувався на роботі, то йшов «на прогулянку» без пояснень. А вчора вона знайшла в нього в кишені чек із ювелірного магазину. А жодних приводів не було. День народження в неї був пів року тому, та й річницю вони вже відзначили. Власне, жодних подарунків навіть без приводу Олена від чоловіка не дочекалася. А якось вона застала його в спальні — він там щось швидко ховав у шафку. Не придала значення. Але тепер усе складалося в одну неприємну картину.
Із неприємних думок її витягнув звук дверей, що відчинялися. Трохи згодом Руслан зайшов у вітальню. У новій сорочці, яку купив пару тижнів тому. Від нього пахло дорогим одеколоном. Олена вже злитися почала, але стрималася. Не хотіла влаштовувати сцену. Доказів у неї все одно жодних немає.
— Де ти був? — спитала спокійно.
— У Льошки, — відповів чоловік. І навіть на Олену не глянув.
— У Льошки? — вона підвела брову. — Я йому дзвонила. Вони з родиною на дачу поїхали.
Руслан завмер на мить, але швидко взяв себе в руки.
— Ти що, мене перевіряєш?
— А ти даєш привід! — Олена встала з-за столу й підійшла до чоловіка. — Руслане, що відбувається? Ти вже рік наче інша людина.
Чоловік відвернувся.
— Ну і що? Не подобається тобі? Що ти хочеш почути? — витріщився він на Олену. — Ну, раз ти так хочеш, то так. Ти маєш рацію. У мене інша є. Я подаю на розлучення, — випалив він.
Олена завмерла. У голові пронеслося все. Їхня молодість, діти, онуки. І ось тепер він просто її кидає. Як непотрібну річ.
— Ти серйозно? — голос у неї тремтів. — Сорок років шлюбу і ти просто так вирішив усе кинути? Заради кого?
Руслан промовчав. Його мовчання було промовистішим за будь-які слова.
— Навіть не спробуєш пояснитися? — сльози вже до очей підступали, але Олена не хотіла плакати перед ним. — Просто приходиш і кажеш, що все скінчилося? І навіть не спробуєш якось усе виправити?
— Що тут виправляти? — Руслан розвів руками. — Усе вже давно скінчилося. Ми просто жили за інерцією. І мені набридло це все.
Олена засміялася. Дивилася на людину, з якою прожила 40 років. І не могла повірити, що він стоїть перед нею і каже такі слова.
— Ти, Руслане, серйозно? Ми прожили разом 40 років! 40 років! Ми через що тільки не пройшли! І я тебе не кинула! Я терпіла, вірила в нас! А тобі набридло?
Руслан нервово провів рукою по волоссю. Такої реакції він не очікував. Думав, що Олена просто заплаче. Покориться й піде. А тут…
— Що ти старе згадуєш! Ми вже не ті, що раніше. Я хочу жити! Розумієш? Жити! Вона молодша за тебе і краща! Не ниє, не смикає по дрібницях. А ти просто засохла. Наче дерев’яна. Я хочу почуватися чоловіком!
Олена дивилася на чоловіка, наче вперше бачила.
— І що ти будеш з цією дівчинкою робити? Вона, певно, молодша за нашу дочку! Ти думаєш, вона тебе любить? А думаєш, залишиться, коли в тебе не буде грошей? Коли ти станеш немічним?
— Вона не дівчинка, — пробурчав чоловік. — І вона мене розуміє. І дає мені те, чого ти ніколи не давала.
— О, так? — Олена підійшла до чоловіка впритул, її очі палали. — Молодість? Красу? Ілюзію, що ти ще щось важиш? Ти просто смішний. Думаєш, що з новою сорочкою та дорогим одеколоном ти став молодшим? Раз дорогі подарунки їй купуєш, то й любов купиш? Помиляєшся.
Руслан стиснув кулаки.
— Вона хоч знає, що в тебе тиск скаче? Що ти без ліків уже не можеш? Упевнена, що вона не сміється з тебе за спиною? І не розповідає подружкам, як легко обвести навколо пальця чоловіка у віці? А він-то готовий витратити на неї останні гроші!
— Замовкни! — крикнув чоловік.
Та Олена продовжувала.
— Руслане, вона не буде тебе терпіти, як я. Піклуватися про тебе, коли занедужаєш. Просто візьме, що треба, і кине, як непотрібну іграшку. Ти думаєш, що молодшим станеш, бо дружину зміниш? Ні. Ти для неї — просто гаманець на ніжках. А я не чекатиму тебе. І не буду тобі допомагати.
— Ти просто заздриш. У тебе ж, крім мене, нікого. Я піду, а ти залишишся сама.
Зібрав речі по-швидкому й пішов. Двері зачинилися. Олена залишилася сама.
Розлучення пройшло швидко. Квартира Олені залишилася. «Як подачку», — сказав Руслан. Дачу довелося продати, гроші поділили. Руслан не особливо переживав. Надто вже був захоплений новим життям.
Олена вирішила не опускати рук. Розуміла, що тепер у неї є тільки вона сама. Спочатку було важко, але поступово біль почала вщухати. Олена записалася на курси живопису, і онуки їй навіть якийсь блог невеличкий організували. Загалом, життя після розлучення в неї не закінчилося. А наче б то друге почалося.
А що ж Руслан? Нове життя, яке він романтизував, виявилося далеко не таким райдужним. Інтерес нової пасії швидко згас. Вона любила дорогі подарунки, ресторани та подорожі. Руслан не міг вгнатися за її запитами.
Та й здоров’я почало підводити. Тиск скакав, з’явилися проблеми з серцем. Молода кохана швидко втомилася від скарг і постійних візитів до лікарів. Через рік Руслана кинула. І залишилися від неспроможної дружини в нього тільки борги та розчарування.
Звичайно, Руслан намагався повернутися до Олени. Благав, щоб вона його пробачила. Це ж у нього всього лише криза була. Та колишня дружина відповіла йому просто:
— Ти зробив свій вибір, Руслане. От і живи з ним.
Діти на такий вчинок батька теж образилися. Тому спілкувалися з ним досить рідко. І Руслан зрозумів, що він не тільки дружину втратив. Ну і з усією родиною стосунки в нього зіпсувалися. Заради хвилинного бажання втратив усе, що так важко вибудовував цілих 40 років. Але тепер уже було нічого не вернути.
