«Я віддам квартиру тільки через суд» — Віолетта відмовилася підкорятися колишній рідні.
Віолетта й думати не могла, як її життя за один момент зміниться. 45 років вона зустріла гідно. Успішний бізнес, розкішна квартира в центрі міста. Чоловік працював у великій будівельній компанії і теж непогано заробляв. Здавалося, що в них з Геннадієм було все для щасливого життя.
Ззовні в них усе було чудово. Але всередині шлюбу самі проблеми. Віолетта без роботи жити практично не могла. Родичі її трудоголіком називали, і правда в цих словах точно була. Жінка майже не бувала вдома. Повністю поринула в розвиток бізнесу. Геннадій спочатку терпів, а потім утомився, що дружини постійно вдома немає.
Ну й почав із друзями на різні тусовки ходити. А вдома постійно скаржився на відсутність уваги з боку дружини.
А якось увечері після важкого робочого дня Віолетта застала чоловіка в компанії молодої блондинки. Відбулася сварка.
— Ти зовсім з глузду з’їхав? — кричала Віолетта. — Як ти посмів привести цю… до нашого дому?
— А що мені було робити? — обурився Геннадій. — Ти ж вічно на роботі пропадаєш, тобі нема до мене ніякого діла!
— Ах ось як? Тобто це я в усьому винна?
— Так, ти! — заволав Геннадій. — Ти думаєш тільки про свої салони, а на мене тобі байдуже!
Сварка закінчилася тим, що Геннадій зібрав речі й пішов жити до своєї нової пасії. Віолетта залишилася сама в величезній квартирі. Вона довго не могла відійти від зради чоловіка, але вирішила не розкисати і з головою пішла в роботу. Це було її надійними ліками на всі часи.
Минуло кілька місяців. Віолетта вже звикла, що доведеться їй розлучатися. І навіть почала подумувати про те, щоб знайти нового супутника життя. Але сталося непередбачене. Бізнес опинився на межі краху. Пішли якісь чутки, що в одному з салонів Віолетти пробна косметика. Уе аросочилося у пресу. Клієнти від послуг мережі стали масово відмовлятися. Віолетта намагалася довести, що невинна.
Та репутація була безнадійно зіпсована. Щоб врятувати бізнес, довелося брати величезний кредит. Квартиру треба було під цю справу закласти. Жінка сподівалася, що зможе швидко розрахуватися. Та справи йшли дедалі гірше. Борги зростали.
У цей момент-то й оголосився Геннадій. Як про фінансові проблеми колишньої дружини дізнався, одразу вирішив скористатися ситуацією.
— Віолетта, чув, у тебе проблеми? — єлейним голосом спитав по телефону.
— Нічого, впораюсь якось, — сухо відповіла колишня дружина.
— Ну навіщо ж так? Я готовий допомогти. Давай зустрінемося, обговоримо.
Віолетта погодилася на зустріч. Хоч і сердилася на Геннадія за минуле, але хто знає? Все-таки десь у глибині душі вона сподівалася на підтримку колишнього чоловіка. Хто знає. Та Геннадій прийшов не сам, а привів із собою своїх батьків та адвоката.
— Отже так, Віолетта, — почав Геннадій. — Ситуація складна, але вихід є. Ти продаєш квартиру, ми ділимо гроші навпіл, і зможеш розрахуватися з боргами.
— Що? — здивувалася Віолетта. — Чому я повинна продавати квартиру? Вона моя!
— Ні, люба, — втрутилася свекруха. — Квартира спільна, нажита в шлюбі. Геночка має на неї повне право.
— От саме, — підтакнув свекор. — А враховуючи твоє нинішнє фінансове становище, краще продати її зараз, поки банк не відібрав.
Віолетта не могла повірити вухам. Подивилася на адвоката:
— Невже це законно?
Той розвів руками:
— На жаль, так. Майно, нажите в шлюбі, навпіл ділиться при розлученні.
Віолетта відчула, як земля йде з-під ніг. Вона не могла допустити, щоб її викинули на вулицю. Тим більше таким обманом! У голові вже навіть найстрашніші думки майнули, але жінка відігнала їх. Ні, вона буде боротися до кінця.
— Я віддам квартиру тільки через суд! — твердо заявила жінка. — І можете не мріяти, що я просто так здамся!
— Як хочеш, — процідив Геннадій. — Сама ж залишишся біля розбитого корита.
— Віолеточко, схаменися, — запричитала свекруха. — Ми ж як краще хочемо…
Як краще, ага! Звичайно ж! Як краще для себе.
— Ні вже, дякую за турботу, — відрізала жінка. — А тепер прошу вас покинути мою квартиру. Усі розмови — тільки через адвокатів.
Коли незвані гості пішли, Віолетта заплакала. Ситуація критична. Та здатися вона ніяк не могла. «Нічого, я ще поборюся», — сказала жінка собі і швидко змахнула з обличчя сльози. Наступного дня Віолетта вирішила піти до знайомого юриста за консультацією. Той її історію вислухав, а потім замислено похитав головою:
— Так, справи погані. Але шанси є. Головне — довести, що квартиру було придбано на особисті кошти, а не на спільні гроші.
— Але як це зробити? — спитала Віолетта. — У мене немає жодних документів.
Мабуть, Геннадій ще коли вони одружені були, якусь пакость придумав. Віолетта всю квартиру перерила в пошуках документів. Що ж він тоді так довго зволікав, якщо планував таке? У жінки промайнула ще страшніша думка. А що, якщо ті чутки про неї з нього й почалися.
— Доведеться покопатися в архівах, — відповів юрист. — Підняти банківські виписки, договори, розписки. Це копітка робота, але іншого виходу немає.
Віолетта погодилася. Довелося з головою поринути в пошуки доказів. Обдзвонювала банки, запитувала архівні документи. Знайшла купу знайомих, щоб у суді могли її позицію підтримати. Та й Геннадій не сидів склавши руки. Найняв дорогого адвоката і готувався до судової тяганини. Родичі теж включилися в боротьбу. Обдзвонювали спільних знайомих, розпускали чутки про фінансову неспроможність Віолетти.
— Та ця аферистка просто хоче нажитися на нашому хлопчику! — обурювалася свекруха на родинній раді. — Треба її провчити як слід!
— Не хвилюйся, мам, — заспокоював Геннадій. — Василь Євгенович каже, справа певна. Скоро вона опиниться на вулиці.
Та Віолетта не здавалася. Продала машину і коштовності, щоб оплатити послуги юристів. Удень працювала, намагаючись врятувати рештки бізнесу. Вночі вивчала закони та судову практику.
Нарешті настав день суду. Віолетта нервувала, але ззовні старалася триматися впевнено. Це ж останній шанс зберегти дах над головою.
Судове засідання тривало кілька годин. Геннадій ціле шоу влаштував. Напопросив якихось людей, яких Віолетта вперше в житті бачила. А сам задоволено всміхався. Але тепер її черга прийшла. Вона дістала пачку документів:
— Ось виписки з банку. Квартиру я купувала власними грошима.
Своїх свідків Віолетта теж запросила. Які правду сказали. А не тих гостей, яких Геннадій покликав. Чоловік колишній, до речі, зблід. Його адвокат спробував протестувати. А суддя докази вирішив розглянути. Радилися довго, але суд виніс рішення: квартира належить Віолетті.
— Та як таке можливо?! — заревів Геннадій. — Ти мене підставила! У неї ж зв’язки, у багачки цієї! Невже не бачите?!
— Тиша в залі суду! — прикрикнув суддя. — Рішення остаточне і оскарженню не підлягає.
Віолетта навіть повірити не могла. Останнім часом усе було проти неї. Але все-таки вона виграла. Проте їй ще треба було бізнес рятувати і якось по кредитах розплачуватися. Коли Віолетта з суду вийшла, зіткнулася з Геннадієм та його ріднею.
— Ну що, задоволена? — процідив колишній чоловік. — Думаєш, на цьому все закінчилося?
— Ні, Гено, — спокійно відповіла жінка. — Це тільки початок. І знаєш що? Я тобі навіть вдячна.
— За це що? — опешив Геннадій.
— А ти показав мені, на що я здатна. Тепер я знаю, що зможу впоратися з будь-якими труднощами. Якщо вже з чоловіком колишнім розібратися змогла.
Із цими словами Віолетта гордо пройшла повтяк приголомшених родичів. Уперше за довгий час усміхнулася. Усе буде добре. Коли додому повернулася, вона подзвонила своєму бізнес-партнерові:
— Алло, Марку? У мене є ідея, як витягти компанію з кризи. Давай зустрінемося завтра і все обговоримо.
Поклала телефон й підійшла до вікна. Дивлячись на вечірнє місто, думала, як круто змінилося життя за останні місяці. Але тепер вона була готова до всього.
— Ну що ж, — сказала сама собі. — Починаємо нову главу.
Бізнес відновити вдалося. Хоч було непросто, але Віолетта знову стала на ноги. По кредитах розплатилася. Квартиру все-таки довелося продати і на час до сина переїхати. Але потім вона купила собі нову. І життя тривало.
