Якось вночі в провінції, де розташовувався монастир, пройшов сильний снігопад. Вранці учні, продираючись буквально по пояс в снігу, зібралися в залі для медитацій. Джерело.
Вчитель зібрав учнів і запитав:
Читайте: Десять років тому втратив дружину. Смуток надовго скував душу чоловіка. Та життя продовжувалося
— Скажіть, що нам потрібно зараз робити?
Перший учень сказав:
— Слід помолитися, щоб почалася відлига.
Другий припустив:
— Потрібно перечекати у своїй келії, а сніг нехай іде собі, як іде.
А ще інший сказав:
— Тому, хто пізнав істину, має бути байдуже — чи є сніг, чи нема його.
Вчитель мовив:
— А тепер послухайте, що я вам скажу.
Учні приготувалися вислухати найбільшу мудрості. Вчитель обвів їх поглядом, зітхнув і мовив:
— Лопати в руки — і вперед!
