Перше послання апостола Павла до Корuнтян 13:4-14:5
Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається;
Не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
Не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить;
Любов ніколи не переминає. Прорoцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
Сім’я, одруження та церковний шлюб-це є спільна згода обох різних людей, які люблять одне одного Божою любов’ю та готові іти рука об руку, незважаючи на всі труднощі і долають їх разом. Немає такого терміну як моя половинка, частинка мене. Повноцінну родину створюють абсолютно двоє дорослих людей із різними характерами, темпераментом, світоглядом. Але ці двоє кохають одне одного, готові разом вчитись, вдосконалюватись, підтримувати цей союз і йти до кінця. Прожити з чоловіком/дружиною до глибокої старості-це щастя дано не кожному, на жаль, бо ми показуєм своє его, своє я.
А кому це потрібно? Людина втрачає найцінніше-це своє кохання, того, з ким спокійно, до кого рветься душа і за ким болить серце у грyдях.
Щастя любить тишу…Коли кохаєш,хочеш про це кричати на весь всесвіт, що ти щасливий, емоції переповнюють тебе, є бажання творити, працювати та Жити. Проте є момент, як людська заздрість. Тому, коли любиш, краще мовчи, люби собі тихенько. Адже втратити легко,а повернути довіру, кохання практично неможливо. Коханих треба берегти, вміти йти на поступки, розуміти, довіряти та цінити дорогу твоєму серцю людину.
Статистика свідчить, що більшість шлюбів розпадаються через те, що у парі чоловік має підвішений язик, а жінка мовчить, тримає все в собі. Сміття з хати не варто виносити. Немає ідеальних людей, усі ми грішні. І яким би не був чоловік/жінка, які б конфлікти не складались, якщо ти справді кохаєш,то не скажеш поганого на свого партнера. Пригадую, одна моя колишня знайома завжди хвалила свого коханого. Вона так і казала: «Він-найкращий чоловік у моєму житті і я його кохаю» Оце є хороший приклад щасливої сім’ї. Всі питання потрібно вирішувати між собою,а не на людях. Адже скільки людей-стільки думок.
Треба жити свої життям, своїм розумом, тільки так можна досягнути гармонії у стосунках.
Ніколи не слід оглядатись назад у минуле. Що було, там хай і живе. Є теперішнє, а попереду-майбутнє. Треба відпускати людей, яким ти не є потрібен. Не витрачайте часу на таких. Як це зрозуміти? Та все просто-вчинки людини все покажуть, і не треба зайвих слів. Але є момент-довіра. Треба довіряти коханому, якщо справді тобі ця Людина дорога. Брудом полити легко, і це не один збоку буде намагатись зробити. Проте, яка різниця яке життя, помилки були у того, хто милий тобі? Ми всі грішні, немає святих ідеальних людей, усі робим помилки. Не суди і не судимий будеш. Адже сьогодні засудиш ти, а завтра люди судитимуть тебе.
В житті все повертається бумерангом. Коли критикуєш іншого-це, в першу чергу, показуєш, що саме тобі не подобається в тобі, і що ти хотів би, аби змінилось в іншій людині.
Щастя любить Тишу..Особисте життя на те воно і особисте, не для людського ока. Навіть ті ж світлини не варто виставляти на огляд в соцмережі, як би не хотілось похвалитись: «Ось, гляньте, який я щасливий, у мене є кохана Людина…»Це є твоє, краще зробити світлини і поставити їх у рамку під скло та на стіну повішати у домі. На загал наше життя ми будуємо самі. Так, є Бог, є Його Воля, він керує зверху над нами і є книга Життя, де записують усі наші помилки, гріхи, добрі справи. Господь дає нам у життя коханих. З Ким нам бути-оце вже наш вибір особистий.
Якщо чоловік/хлопець кохає справді, він буде чекати, не намагатиметься затягнути дівчину/жінку у ліжко. Дошлюбна чистота, цнoта-ці речі в наш час втратили зміст. Молоді люди не хочуть чекати, часто від хлопця можна почути: «Якщо ти мене кохаєш-доведи це, переcпи зі мною. Якщо ти це не зробиш, значить ти мене не любиш»Дівчата, не вірте, біжіть від такого псевдокохання…Нічого доброго з того не буде. В кращому випадку він вас використає і кине, а в гіршому-ви завагiтнієте і буде два шляхи, які обирати вам, бо від вас буде залежати життя маленького Божого створіння всередині вас.
Або вийти заміж за батька дитини (і то не факт,що хлопець одружиться), або самій виховувати маля (як в Тараса Шевченка «Катерина» стала покpиткою), або, найгірше-це абoрт, найбільшийй гріх. Кожен вчинок тягне за собою певну відповідальність.
Нашe життя-це є вибір, це боротьба за життя. Так, ми є вільні у думках, віросповіданні, діях, словах. Але яка ціна цієї свободи? За все треба платити і нести покарання, бути свідомим і нести відповідальність, стати дорослим, відв’язатись від своїх батьків і створити власну сім’ю. Важливо і батькам навчитись відпускати у доросле життя дітей, особливо це стосується матерів.
Адже скільки потім поламаних доль, бо мама так сказала зробити, з цією одружитись, а іншу покинути і т.д.
І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» Буття 2:18
Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї,- і стануть вони одним тілом.Буття 2:24
Хто знайшов добру дружину-знайшов добро і отримав милість від Бога.Притчі 18:32
Щастя любить тишу..Кохайте і будьте коханими, цінуйте коханих, довіряйте, майте повагу та час одне на одного-бо це є найцінніше у нашому такому короткому та грішному житті…
Анна Мисько (Гой),м.Львів
