Скажу відверто живе вона дуже добра в достатку. Коли захворіла мама у неї також не було часу приїхати. Я доглядала маму лікувала всі кошти, які заробляла ішли на ліки. Коли спитала допомоги в сестри вона перекинула мені так сказати пару гривень хоча знаючи її можливості вона б могла допомогти пристойною сумою

Виросли ми з сестрою у невеличкому селі у Карпатах, жили бідно, батьки постійно працювали, ми порались по господарству.

З сестрою підтримували один одного завжди, стояли горою один за одного. Та коли виросли то дороги наші розійшлися.

Сестра завжди хотіла вирватись з села у великий світ. А мені якось було нормально і там. Так і сталося сестра пішла вчитись в технікум в місто.

Познайомилась там з хлопцем, вийшла заміж. А не задовго вони переїхали в Німеччину.

Влаштовувала своє нове життя.

Читайте також: Все у нас дуже добре складалось, появився бізнес, який приносив непоганий дохід. Діти ходили в школу. Одним словом, планів у нас було дуже багато. Та через вторгнення сусіда в Україну, все рухнуло

А я залишилась в селі з батьками так і не вийшла заміж. Тато незадовго не стало. Коли подзвонила сестрі в Німеччину вона сказала, що зараз немає можливості приїхати. Йшли роки.

Сестра добре облаштувалась в новій країні, навіть отримала громадянство. Ми дуже мало спілкувались, один раз я була у неї в гостях.

Скажу відверто живе вона дуже добра в достатку. Коли захворіла мама у неї також не було часу приїхати. Я доглядала маму лікувала всі кошти, які заробляла ішли на ліки.

Коли спитала допомоги в сестри вона перекинула мені так сказати пару гривень хоча знаючи її можливості вона б могла допомогти пристойною сумою.

Не знаю, що з нею там сталося, але це вже не моя сестра совість вона втратила остаточно. Коли приїхала в Україну мами вже не було.

Я звісно підготувалась думала посидимо поговоримо. А вона зайшовши в нашу хату навіть не роззулась сіла подивилась мені в очі і без жодної емоції сказала, потрібно продати цю хату, а гроші поділити порівну.

Тоді я вже не витримала, як ти можеш так казати це ж наша Батьківська хата.

Тим більше ти живеш в достатку на що тобі ці копійки за цю хату?

Я все життя доглядала за батьком потім за мамою, а тепер ти кажеш що ми поділимо гроші, совісті в тебе немає?

Та вона тільки усміхнулася і сказала.

Ну як хочеш але суд все одно поділить будинок навпіл.

І пішла з хати.

Не знаю що мені робити?

Цей будинок – це для мене все моє життя…

Автор: Оксана

Історія написана спеціально для osoblyva.сom