Це був звичайний вечір п’ятниці, нічого не передбачало лиха.
Але у дівчини вже декілька днів було погане передчуття.
А вона завжди йому довіряла.
Подзвонила мама, сказала що вони з братом їдуть до лікарні.
Але не сказала, що сталося. Марічка вже через годину була у лікарняному відділенні.
Вона явно не очікувала побачити таке.
Брат лежав на ліжку цілий, але його рука набула нової форми.
Ми говорили з мамою на коридорі, доки брат спав.
– Вони з друзями пішли в ліс, і там над провалом зробили гойдалку.
Всі по черзі стрибали на іншу сторону. Коли прийшла черга Михася, то шнур обірвався і він полетів на берег.
Діти прибігли до нас додому, і вже через десять хвилин ми їхали в лікарню.
Я ледве зафіксувала йому руку. Тато повернувся додому, бо є робота, а я залишаюсь з ним.
Лікарі кажуть, що складуть все на місце, от тільки все літо мусить в гіпсі ходити.
Марічці було шкода брата, навіть не можна уявити наскільки це боляче.
Він прийшов до себе, і сам налякався. Бідолашний натерпівся добре.
Через декілька днів його виписали додому. Слава Богу, що живий повторювала мама.
Через два з половиною місяці йому зняли гіпс, і не вірили своїм очам, все зрослось, але залишився горбик.
Дома виконували вправи, і знову їхали до лікарні. З часом все вирівнялось, він міг їсти, та писати.
Хоча майже все навчився робити лівою рукою. Інколи звичайна необережність може призвести до неабияких наслідків.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
