Ми з чоловіком жили як всі. Одружилися в 20 років. Маємо в шлюбі трьох дітей, вони вже виросли – старші мають свої сім’ї, а молодший син ще вчиться в університеті.
Два тижні тому я дізналася, що мій чоловік мені зраджує. Йому 50 років. мені зараз 49. Історія банальна. Він пішов у ванну, я як завжди – перевіряти телефон.
Це мій недолік, але мені нема за що вибачатися. Я все життя була з ним, не зраджувала, підтримувала, доглядала, коли він хворів, була опорою і підтримкою в усьому.
Йому прийшло повідомлення:
«Спасибі, солодкий мій за приголомшливий вечір. Ти найкращий і я чекаю тебе ввечері. Скажи своїй, що затримаєшся на роботі, а ще краще – кидай її швидше, як і обіцяв».
Ви не уявляєте, як боляче було це читати. Чоловік вийшов з ванної, побачив мене з телефоном в сльозах. Мовчки одягнувся, зібрався і поїхав. Я думала, що це кінець.
Але, він на наступний день повернувся додому і ще запитав, як ні в чому не бувало: «А що на вечерю сьогодні?».
Уявляєте? Я з ним уже 2 тижні не розмовляю. А він навіть вибачатися не хоче. І щодня повторюється одне і теж. Він красиво одягається і йде.
Я не розумію, невже це нормально? Невже я це заслуговує. Правда, для мене це все дико і страшно.
