“Спортзалу до якої я ходжу, відвідує один молодий хлопець – якось написав один з користувачів соцмереж. Історія була давно. але від того вона не менш сильна і повчальна – Видно по всьому, що з дуже бідної сім’ї. Тренер розповів, що начебто з біженців. Але, не про війну і політику пост. Пост про внутрішню силу, яка не всім притаманна. Цей хлопець викликає у мене глибоку повагу. Зараз зрозумієте, чому.
Є у нас, у людей, речі з якими ми часом не можемо впоратися. Щось таке, що іноді сильніше нас. Деякі слабкості. Ми часто хочемо не бути, а здаватися. Авто, яке не можеш собі дозволити, але маєш, одяг, який змушує людину їсти сухарі, але на людях триматися в тренді. Є речі, яких ми соромимося.
А є й такі, які попри все від всяких там проблем, звільнені. Яких не зупиняють косі погляди і тихий шепіт за спиною.
На даному фото взуття цього хлопця. У саму залу він входить в таких капцях, їх всі знають. Махрові такі, які видають в готелях.
У цього хлопця явно немає грошей на взуття, але на вдосконалення себе є! Зазвичай буває навпаки. Знаєте, це внутрішня сила. Її прояв. Індикатор, який про неї говорить. Такі люди в підсумку багато чого можуть домогтися. Якщо з шляху не звернуть. Не дивлячись ні на що йдуть до мети. Таким шкода грошей на сигарети і пиво. Такі поставили собі ціль і до неї йдуть.
Йому не комфортно в залі. Це помітно. Його тапочки ловлять погляди і це дає про себе знати. Робить свою справу. Але він не перестає відвідувати зал. І платити 400 грн. щомісяця. Він спокійний і врівноважений. Я давно за ним спостерігаю. Він не з тих, які ходять по вулицях, голий торс, наплювавши на думку і реакцію інших … Це відразу видно. Він просто ще нічого не досяг. Наполегливий і скромний.
Я знаю багатьох, більшість з яких в стареньких кросівках в зал не увійдуть. Не кажучи вже про «готельні» … Вони занадто залежні від чужої думки і їх це часом гальмує. А деяких і рухає. А ось цьому хлопцеві вдалося через все це переступити.
Я вирішив подарувати йому кросівки. Разом з ним з’їздити і оплатити. Особисто я вважаю, він їх заслужив. Для мене це важливо. Ось таким потрібно допомагати і таких рухати. Під час наступної зустрічі хочу з ним поговорити. Зараз думаю які підібрати слова, щоб людину не образити. Розумієте, так? Якщо вдасться допомогти з роботою – допоможу. Так як необхідно давати людині не рибу, а самі знаєте що … Вудлище, яким ту саму рибу можна ловити.
Не трактуйте жодним чином даний текст. Це просто думки вголос, якими з вами ділюся. Ситуацією, яка мене зачепила. Людина, який повагу викликав.
Чому написав про це? Може бути тому, що сам як цей хлопець не зміг би? А може бути тому, що впізнаю себе в цьому хлопцеві? Адже теж часто дію всупереч …
Читайте також: Молодий водій автобуса дав усім пасажирам урок. Те, що він зробив, просто захоплює!
