Я прийшла працювати на молокозавод відразу після того, як вийшла заміж, на той час я мала 25 років.
Молода, красива, усміхнена, сповнена мрій і бажань.
Але всі мої позитивні моменти у житті зникали, як тільки чоловік переступав поріг нашого дому.
До весілля я не звертала увагу на його пристрасть до чарки, він був душа компанії, багато жартував, там де був він завжди лунав сміх.
Але коли ми побралися, у повсякденному житті все було з точністю навпаки. Вічно незадоволений, насуплений, і буркотун.
Але як тільки нас десь запрошували у гості, він ставав легким, веселим, ніби зовсім інша людина.
Я почала працювати, познайомилась із колективом, звернула увагу на Степана. Він був врівноважений, говорив спокійно, дивився впевненим поглядом прямоту душу.
Одного разу я забігла до нього на склад, по роботі, він взяв мене за руку, пожартував, що я вкрала його серце.
Відтоді робив знаки уваги, залишав на робочому столі квіти, а згодом ми залишись двоє у його кабінеті, і я потонула у обіймах цього сильного чоловіка.
Порівнюючи його зі своїм новоспеченим чоловіком, це було небо і земля.
Цей впевнений і гарячий, а мій, буркотливий і як мала дитина.
На роботу летіла на крилах. Про чоловіка не думала, залишила його разом із набурмосеним обличчям наодинці.
Зі Степаном у нас була домовленість, не звʼязуватись на вихідні, але чим більше минало часу, тим більше він хотіла щоб я була поруч.
Просив залишити чоловіка. Почав приходити до мого дому серед ночі дзвонити.
Я звільнилася з роботи, але він не дає мені спокою. Боюся, щоб моя сімʼя не довідалася.
І чоловік. Бо розлучатися не думаю. Маю надію що мій чоловік зміниться. Але душа сумує за Степаном. Я потрапила у трикутник, який сама створила, і тепер незнаю що робити?
Автор: Mavkа
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
