Я маю велику таємницю, бережу її як можу. Недавно розказала мамі, бо уже не сила тримати в собі, але вона замість того, щоб прийняти все як є, почала мене водити по шептухах

Відколи я себе памʼятаю, Я завжди думала що зі мною щось не так. Добре, що є книжки, інтернет, то можна багато чого вичитати.

Я росла у великому місті, у мене є молодший брат.

Ходила до школи як і всі діти. Спочатку, нічого не підозрюючи залюбки дружила із дівчатами, як і робили всі мої однолітки.

В класі десь дев’ятому, коли уже подружки все частіше заводили розмови про хлопців, я зловила себе на думці, що мені не цікаво зовсім.

Я ніколи не зустрічалася ні з ким, то ж ділитися не мала чим. Просто слухала, і робила вигляд що поділяю погляди подружок.

Але насправді мені було цікаво спостерігати за дівчатами. У мене була в класі дівчина, яка дуже сильно мені подобалась. Вона не була моєю подругою, але я завжди шукала причину з нею чи поговорити, чи якось пересіктися на перерві.

Коли я закінчувала одинадцятий клас, вже більш менш розуміла, що не така як усі.

Я була закохана в дівчину. Про це розповісти нікому не наважувалась, бо дуже боялася, що мене засміють.

Я багато читала, і знаю, що в Європі такі стосунки абсолютно нормальні. А тут, в Україні, я б стала назавжди білою вороною. Хворою, і не такою як треба.

Одного разу, коли наближався випускний, я запитала у тієї, яка мені сильно подобалася, з ким вона їде на свято, та відповіла, що поки що сама, і я запропонувала щоб ми пішли обидві. Мовляв, я теж сама, то можна б було за компанію.

Вона погодилась. Я дуже зраділа, хоча мусила ніяк не показувати свого щастя.

Коли ми прийшли на свято, до неї підійшов хлопець, а вона мені потім сказала що дуже надіється, що вони будуть разом в цей вечір, бо він їй подобається.

Так і сталося, вона про мене забула, і весь вечір танцювала і веселилася з ним.

Моє серце розривалося. Я картала себе за неправильність.

Читайте також: «Тату, а ти ж не втечеш від нас?»-питала донечка, яка ж згодом таки відвернулася від тата. А потім він багато говорив, намагаючись обдурити. Мій брат сказав, що втомився так жити

Прийшла додому, і зранку все розказала мамі. Про те, що люблю дівчину, і що хлопці мені байдужі.

Замість того, щоб прийняти свою дитину такою, якою я є, мама моя почала возити мене по ворожках. Вона впевнена що мені пороблено.

Ті всілякі незрозуміла люди палили якісь трави, махали руками, топили віск і обіцяли мене «вилікувати» а не хвора. Я просто хочу бути щаслива.

Шкодую, що розказала мамі. При першій же нагоді я поїду звідси. Поїду туди, де мене приймуть такою, якою я є.

А що б ви робили на моєму місці

Історія написана спеціально для osoblyva.сom

Автор: Mavka

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.

Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.