Свої стосунки Ніна з Степаном довго приховували навіть від друзів. Боялися пліток. Це в інтернеті давно все можна, а в реальному житті така різниця у віці лякає самих закоханих і стовідсотково дратує їхнє оточення.
Легко сказати: що за дитячий садок, на дворі 21 століття, живіть, з ким хочете, всім байдуже. Це чужі люди всім байдужі. А якщо ваш син задумає одружитися і приведе наречену, яка вам мало не ровесниця? Зрадієте? Правда?
Навіть не спробуєте відмовитись від такого кохання? Ну, ну.
Степан з дитинства був тихий хлопець, скромний, небалакучий.
Завжди хотілося сказати «мовчун якийсь». Воно й не дивно: мати багато років приховувала, що батько йому нерідний. Вітчим людина строга, все намагався з пасинка мужика сформувати. Подробиці свого дитинства Степан уже дорослим з’ясував.
Як би там не було, з рідної оселі він зі зрозумілих причин виїхав рано.
Працював, а там із товаришем невелику фірму відкрив. До своїх 29 років Степан виглядав як підліток.
Де вони з Ніною познайомились, ніхто не знав. Але вона була старша за нього на 15 років.
Ну якщо з ровесницями в нього не складалося, то хоч доросла жінка всьому навчить.
Вони давно разом були, виявляється, Степан приховував.
Ефектна жінка, більше 33 не даси, а Степан з нею поруч якось безглуздо навіть виглядає.
Але очі його так і сяяли. Закоханий і захоплений чоловік.
Так для тимчасового роману різниця в них ідеальна. Але одружуватися?
Не дарма вони від усіх ховалися, звісно. Люблять люди чужі кісточки перемивати, особливо коли така мелодрама розвивається поряд, а не у телевізорі.
Ровесниці Степана тут же ж мотиви його вікової пасії зрозуміли: знайшла собі сірого хлопця, тепер ним крутитиме.
Чоловіки міркували більш строго. Мовляв, погуляє Степан з нею років три, досвіду набереться, потім знайде молодшу і втече.
Але молода і підтягнута Ніна ніяк не виглядала на свій вік, була що називається, дуже приваблива, стильно одягнена. Поводилася природно, розмовляла гарно.
А ще вони з Степаном були схожі як брат із сестрою.
Виявилося, Ніна була одружена. Чоловік їй зустрівся інфантильний, хотів піклування, категорично не хотів дітей.
Марно витративши на нього дев’ять років життя, Ніна сама подала на розлучення. Довго уникала серйозних стосунків, віддаючи перевагу коротким романам.
Степан цю крижану стіну зламав. Вона сказала, що навіть не мріяла зустріти такого чесного та щирого хлопця.
– Він у коханні майже відразу зізнався, тільки довго не наважувався всім про це сказати, – говорила вона.
– Ну друзі, звісно, змирилися, а ось його мама досі вражена, що я трохи молодша за неї.
Чекає не дочекається, коли я хлопчика в спокої залишу.
– Зрозуміти можна, – говорили люди. – Поступово звикне. У неї молодший тільки в школу пішов, буде не до вас.
– Дуже сумніваюся. Я ж розумію: зараз нам дуже добре разом, це майже казка, але за десять років… йому не буде й сорока.
Що тут скажеш? І справді важко уявити куди приведуть такі стосунки.
Але й будь–які інші теж невідомо як розвиватимуться.
Гарантій немає. Не всім і два роки щастя дістається.
Але Ніна була право: зовсім скоро Степан сказав їй, що їм треба розлучитися.
За кілька місяців на черговий день народження Степан приїхав сам. У середині вечора його спитали:
– Ну що ти, за Ніною сумуєш? Таку жінку забути важко.
– Важко, – погодився він.
– То може й не варто забувати? Вам добре було разом?
– Так. Тільки знаєте. Дивляться всі, як на якогось чудернацького. Мовчать тактовно, але на обличчі у кожного читається:
«Увімкни голову, Степане». А вже як мама дізналася, вся рідня прийшла– Мовляв, майбутнього у вас немає, відкрий очі, подивися в паспорт і таке інше.
– А ти що думаєш?
– Не знаю, якщо чесно. З одного боку, правильно всі ці побоювання звучать, але у мене ближче Ніни нікого немає.
І не було. Я поруч із нею вперше себе чоловіком відчув. І з нею легко.
Ні примх, ні закидів.
– Тоді чому вирішив розлучитися? Невже тільки через розмови сторонніх?
– Страшно стало. Про майбутнє задумався серйозно і злякався.
Уявив, що справді колись захочу піти, а вона вже буде в такому віці…
– Тобто ти зараз начебто шляхетність проявив… Заздалегідь, так би мовити.
– Так, така собі відмазка. Розумію, як це виглядає.
А найцікавіше, спробував із ровесницями зустрічатися
– Що, готувати не вміють? – кепкували друзі з Степана.
– Та й це теж, але це нісенітниця.
Адже з ними поговорити нема про що… а з Ніною ми одні й ті ж книжки читаємо, фільми дивимося.
Степан сумно посміхнувся.
Через тиждень він стояв на порозі квартири Ніни:
– Вислухай, будь ласка, не жени, – говорив він.
– Пробач мені, я злякався, повівся негідно. Нехай кажуть, що хочуть. Я тебе люблю.
Щастя не можна відкладати на завтра. Виходь за мене.
У Ніни заблищали сльози в очах:
– Я рада, що ти так вирішив.
– Все у нас буде добре, – Степан обійняв кохану.
– І сім’я справжня, і діти.
– Так, батьком ти станеш. І дуже скоро, – тихо сказала Ніна.
Сергій побілів:
– І ти мовчала?
– Не хотіла, щоб на твоє рішення щось вплинуло, – похнюпилася жінка.
Степан обійняв її ще міцніше.
Все це сталося вісім років тому. У них росте чудовий синочок.
Усі, хто пророкував їм швидке розставання, просто замовкли…
Вероніка Велика
