Суперечка між моїм сусідом та молодим кур’єром тривала ще довго. Ніхто нікому не хотів нічим поступатися. Олексій Сергійович був впевнений, що нічого не замовляв телефоном, а кур’єр наполягав, щоб той заплатив гроші

— Хто? – запитав Олексій Сергійович до того, як відчинити двері.

— Ваше замовлення доставлене, – почувся з-за дверей незнайомий голос.

— Яке замовлення? – здивовано запитав дідусь.

— Замовлення ліків, яке Ви зробили дві години тому телефоном.

— Але я нічого не замовляв, – виправдовувався чоловік. – Якщо Ви зараз не підете я викличу поліцію.

— Ви замовляли ліки та домашню адресу сказали, – ніяк не заспокоювався чоловік, – відкрийте двері та заберіть своє замовлення.

Суперечка між моїм сусідом та молодим кур’єром тривала ще довго. Ніхто нікому не хотів нічим поступатися. Олексій Сергійович був впевнений, що нічого не замовляв телефоном, а кур’єр наполягав на замовленні. Він сказав погрожуючи:

— Я звідси нікуди не піду, поки Ви не оплатите своє замовлення!

— Нічого я платити не буду, я нічого не замовляв! – відповів сусід, а потім перепитав, яка там сума?

— Три тисячі гривень, – сухо сказав хлопець, – я чекаю оплату!

Я спостерігала у вічко та уважно слухала у чому справа. Будинок у нас невеликий і ми з сусідами давно знайомі. Олексій Сергійович самотній, у нього немає ніяких родичів, а друзі заходять не часто, адже багато кого з них давно немає на цій землі. Я ще не розуміла, що сталося, проте хотіла захистити свого сусіда.

Набравшись сміливості, я зателефонувала Олексію Сергійовичу на домашній телефон. Він демонстративно закрив вхідні двері, які були напіввідчинені на ціпок та пішов брати слухавку. Хлопець з кур’єрської служби стояв у коридорі, погрожуючи викликати поліцію.

— Алло, слухаю вас, – сказав сусід піднявши слухавку.

— Олексію Сергійовичу, Вам потрібна допомога? – запитала я.

— Олена, це ти? – перепитав сусід.

— Так, я чула галас у коридорі, але впевнена, що Ви впораєтесь, – підбадьорила я сусіда, а потім додала, – я можу Вам допомогти?

— Олена, дякую за турботу, мені не потрібна допомога, – відповів сусід та поклав слухавку.

Ми закінчили розмову, як у коридорі я почула голоси. Подивилась у вічко, а там вже стояли два молодих хлопців, які дзвонили до мого сусіда. Олексій Сергійович не розгубився. Він відкрив двері та сухо сказав:

— Якщо Ви зараз не підете, я викличу поліцію.

— Ви нічого нам не зробите. Оплатіть Ваше замовлення та ми розійдемося. Як по-вашому ми дізналися Вашу адресу? – не вгамовувався хлопець.

— Я точно пам’ятаю, що телефоном вам її не казав, – відповів сусід та продовжив свою розповідь. – Я почув по радіо рекламу ліків, подзвонив за вказаним номером телефону, щоб запитати чи підходять вони для мого випадку. Жінка мені відповіла, що підходять, проте я був невпевнений і сказав, що запитаю у свого сімейного лікаря. Та жінка мені ще довго про них розповідала, проте я вирішив, що й без цих ліків можу обійтися. На кінець, я повісив слухавку, а через годину ви прийшли.

— Не так все було, – намагався заперечити хлопець, – Ви точно зробили замовлення.

— Я хоч і у віці, але у здоровому глузді. Якщо Ви зараз не підете, я викличу поліцію та прокуратуру на всю вашу компанію, – сказав сусід.

Хлопці йому погрожували та стукотіли у двері так, що здавалося вони їх виб’ють. Від цього грюкотіння відпав тиньк на коридорі, а вони все не вгамовувалися. Погрожували та змушували дідуся забрати замовлення, яке він не замовляв. Я уважно слухала за дверима й не могла вплинути на ситуацію. Хлопці такі здорові, видно, що у спортзал ходять. Вони всіма силами намагалися схилити сусіда до небажаної покупки.

Цей діалог ще довго продовжувався, але мені зателефонувала дочка і я не почула, про що вони там домовились. Тільки ввечері Олексій Сергійович розповів, що сталося.

Він подзвонив за номером телефону, який почув по радіо, щоб дізнатися про препарат, який почув у рекламі. Поки розмовляв з оператором, у компанії дізналися його домашню адресу, адже дзвінок був з домашнього телефону. Дуже швидко приїхали та давили на психіку, ніби він зробив замовлення. Сусід наостанок сказав:

— Добре, що я у державних структурах працював, коли був молодим. Життя навчило мене бути обережним, а скільки таких людей вони розвели?

Між нами настала тиша. Ми попрощалися та розійшлися по своїм квартирам. Для мене це був урок на все життя, дуже обережно дзвонити на телефони з реклам.

You cannot copy content of this page