Зазвичай ми з дружиною в цей час поспішаємо на роботу і готуємо сніданок.
– Доброго ранку сусіди, – ласково і майже на розспів шепоче Галя.
– Доброго відповідаю я і Галя стрімко заходить в квартиру.
– Я у вас хотіла попросити цибулину, супчик хотіла зварити. Кинулася а цибулі немає. Дай думаю до сусідів сходжу попрошу …
Дружина простягає цибулину.
Галя кладе її в кишеню і продовжує.
– Ви каву зранку п’єте? Зробіть мені пів чашечки, будь ласка, у вас такий аромат на кухні. Давно не пила такої!
Зробили. Я збираю пакети зі сміттям і сусідка починає.
– О, я теж збиралася сміття винести, у мене пакет біля дверей стоїть. Винесіть, будь ласка, і мій по-сусідськи.
Я киваю. Допив каву і поспішаю на роботу.
– Ви сміття не забудьте своє і моє, – нагадує Галя
І ось так майже щодня відбувалося протягом декількох тижнів.
То солі попросить, то перець скінчився то хлібця шматок для бутерброда, але найцікавіше було коли вона прийшла просити кілька метрів туалетного паперу.
Галя жінка не самотня. Чоловік і дві дочки. Звідки у неї така любов до нас я не знаю.
Чесно це почало дратувати і якось, на черговий ранковий дзвінок у двері сусідки я запитав
– Хто там?
– Галя, відкрийте, будь ласка, мені до вбиральні потрібно!
– Галя, йди додому, – ввічливо попросив я.
– У мене там зайнято, а ви в цей час зазвичай снідаєте!
– Ти взагалі нормальна?
– А що таке? Я ж попросила!
– А я відмовив. Іди до себе додому!
Я повернувся в кухню і продовжив сніданок …
Увечері повернулися з дружиною додому і не зміг відкрити замок. Тому що в нього хтось засунув сірники.
Звичайно ж я вирішив, що це сусідка. Йти з’ясовувати стосунки не хотілося. І так розібрався.
Наступного ранку почувся дзвінок у двері.
– Хто там? – Запитав я чекаючи почути знайомий голос сусідки.
– Галя …
– Що ти хотіла, Галю? – Питаю за дверима.
– А у вас не буде …
Я відкрив двері і не дав їй договорити.
– Галя, йди на базар і купи собі, що хочеш. Більше не приходь сюди. І якщо ще раз побачу, що ти стоїш біля дверей викличу поліцію.
Галя стояла не промовивши й слова. Я закрив двері.
З тих пір вранці нас ніхто не турбує. І якщо в будинку щось закінчується, зазвичай кажу дружині: Нічого страшного, у Галі попросимо!
