“Свекруха поїде, а ти збери усе і викинь. Страви її не їж, тільки для годиться. І не сварись – не можна” – повчала Марію мама, а та ледь трималася

– У доньки з чоловіком зараз свекруха гостює. Начебто жінка не стара ще, але до чого ж непроста в спілкуванні! .. Безкомпромісна така. Ображається постійно, вічно щось додумує, вишукує, до всього чіпляється, робить зауваження. Але я доньці кажу – терпи! Не сварися! Це всього на два тижні. Ось поїде вона, зітхнеш …

Дочкі Олександри, Марії, двадцять шість, вони з чоловіком живуть окремо в орендованій квартирі. Чоловік – приїжджий. Свого житла у них поки немає, збирають на перший внесок. Живуть добре, дружно, обоє працюють. Зараз ось приймають дорогу гостю. За великим рахунком, це перший візит свекрухи до молодих з дня весілля. Хотілося б, звичайно, щоб він пройшов мирно, але гарантій немає …

Свекрусі трохи за шістдесят, сина народила досить пізно, ростила одна, звикла дитиною керувати, і, звичайно, тепер це відношення поширює і на невістку. Причому, той факт, що з невісткою до цього візиту вони і бачилися-то толком від сили раз п’ять, ніякої ролі не грає.

Свекруха приїхала до рідного сина і відчуває себе в гостях як вдома. Точніше сказати, як господиня цього будинку, ось. Із заявлених для гостювання двох тижнів минуло всього чотири дні, але Марія вже на взводі. І як тільки люди роками живуть з батьками?

– Маша каже, тітка абсолютно без комплексів, – розповідає Олександра. – Лазить по шафах запросто, в кухні все перевернула, усюди ніс засунула, щось повикидала там у них, щось переклала. «Допомагає» активно … Привезла в’язані серветки, всюди розклала, картинки якісь розвісила, все прикрасила на свій смак. Машка злиться. Ці серветки гачком її чомусь особливо дратують, а у свекрухи на них пунктик якийсь, правда. У неї їх нав’язаних десятки! Вона навіть мені їх напхала в подарунок … Я доньці кажу – ну потерпи, не кип’ятися! Поїде додому родичка твоя, збереш все і викинеш!

– Може, поговорити з нею як-небудь акуратно? Натякнути, що вона, взагалі-то, в гостях? Що непогано б радитися з господинею будинку в якихось питаннях?

– Так говорили, звичайно, але куди там! «Не буду ж я сидіти на дивані, – заявляє. – У вас он скільки справ по дому не перероблених »… На кухні заправляє, наготувала їм страв на свій смак, все жирне, калорійне. Машка у мене такого не їсть. Я, каже, собі буду готувати окремо, а я їй – не думай! Не загострюй відносини! Жінка готувала, старалася, і тут ти з кислою міною – такого не їм … Постав себе на її місце! Це прикро … Не показуй виду. Скажи «спасибі» і скуштуй трохи, нічого за кілька раз не станеться. Не обов’язково тазиками собі накладати, можна ж чисто символічно …

– Ну і як дочка? Слухається? Тримається в худому світі?

– Тримається, але з зусиллями, якщо чесно. Я вже її всяко вмовляю. Кажу, тобі лічені дні потерпіти, потім вона поїде, і не побачиш її, може, років п’ять взагалі! Не думай сваритися! Відновлювати відносини потім ще гірше …

– А чоловік дочки не може свою маму якось вгамувати?

– По всій видимості, ні … Не дарма ж він від мами аж до столиці втік свого часу. Каже Машкі те ж саме, що і я – потерпи, мовляв, ще трохи, скоро вона поїде. Зрештою, зла вона їм не бажає. Просто щиро хоче допомогти …

А як вважаєте ви, з боку невістки «промовчати, а після від’їзду свекрухи все зібрати і викинути» – правильна тактика? Терпіти і посміхатися? Давитися, але їсти те, що зазвичай не їсть, розчулюватися на потворні в’язані серветки і говорити «спасибі», щоб не образити гостю? Брати з вдячністю все те, що вона привезла або купила, а після її від’їзду все з полегшенням викинути в смітник?

Чи треба відстоювати свою територію? Дати зрозуміти свекрусі, що у цього будинку є господиня? Заборонити відкривати шафи, робити зауваження, командувати, нагадати, що вона знаходиться в гостях, а не у себе вдома? Демонстративно зібрати і скласти їй в чемодан її серветки, вази, картинки і що там ще зі словами «нам такого не треба, заберіть»? Ну щоб наступного разу, коли/якщо приїде, все це барахло залишила б собі.

Фото ілюстративне з вільних джерел