fbpx

Свої за кордоном інколи є гіршими за будь-яких іноземців. За два роки життя в Польщі я багато разів переконалась, що мої земляки намагаються на мені нажитись

Свої за кордоном інколи є гіршими за будь-яких іноземців, від здивування відкриваю рота. За два роки життя в Польщі я багато разів переконалась, що мої земляки намагаються на мені нажитись.

Звісно є і хороші люди, які допомагали в скрутні часи, і я багатьом допомогла. Але на жаль більшість є байдужими.

Під час влаштування на роботу там чуть не золоті гори обіцяють, і зарплата висока і робота не дуже важка. Знаю, що описи робототи треба на два ділити, але цей раз перевершив весь поганий досвід.

На складі холодно, тим більше тепер взимку, температура до десяти градусів тепла. Треба вбирати по-декілька кофтів і штанів.

На нас постійно кричать, що немає робочої норми, інколи відчуваю себе ніби у заперті працюю.

Мою подружку випадково звільнили, тепер весь місяць вона намагається влаштуватись назад. Інша знайома після звільнення ще два тижні на роботу проходила, бо її забули про це повідомити.

Наші посередники всю премію забирають собі в кишеню, і за житло кругленьку суму стягують, якщо потрібно поремонтувати, чи докупити щось, то в них ніколи немає часу.

Але це єдина трохи краща робота в окрузі, тому діватись нема куди. Сама я заяву не подаю, знаю що вони самі звільнять через декілька тижнів.

Конвеєр з людей, і всім байдуже на плани, життя, і чи має людина куди переїхати після звільнення.

Морально важко постійно жити в страху від такої роботи.

Автор: Настя.

You cannot copy content of this page