“Син щомісяця перераховує мені пристойну суму грошей, так я його виховала. А от після його одруження почались проблеми”

Банальний трикутник: син між двох вогнів – мати і дружина. Хто ж має рацію?

«Сина я ростила за радянськими канонами виховання. Вчила самостійності, щедрості, взаємовиручкі. Тому, як тільки він влаштувався на першу роботу, став допомагати мені. Не було ні місяця, щоб він не перерахував гроші або не купив щось для будинку. То телевізор принесе, то супутникову антену. Я живу в невеликому містечку, у нас з вибором каналів біда. А тут – антена, супутник! До нас всі сусіди приходять вечорами подивитися концерт чи серіал.

Спочатку, коли зарплати були маленькими, підтримка від сина була не дуже істотна. Але з роками він зайняв хороший пост і тепер щоразу віддає пристойні суми. І ось нещодавно, трохи більше двох років тому, одружитися надумав. Я його, була справа, відмовляла, мовляв, куди тобі, в 28 ще рано. Але тут мій слухняний хлопчик на своєму вирішив наполягти. І наполіг. Я чинити опір не стала.

Невістка ніби непогана, тільки крутить ним туди-сюди. Та ще й жадібна.

Підозрюю, що точить на мене великий і гострий зуб через те, що син мені перераховує гроші. При зустрічі посміхається натягнуто, не телефонує, зі святами зовсім не вітає.

Так і чорт з нею! Поживуть-поживуть і розбіжаться. Але я ось одного зрозуміти не можу – чому вона так болісно сприймає допомогу сина мені? Пора б змиритися, що її чоловік любить свою мати не менше і буде продовжувати допомагати їй завжди!

Найцікавіше – вона і сама при грошах. Теж на хорошій посаді, в тій же конторі, де син працює. Вони там і познайомилися. На машині великий катається, іномарка. Постійно їздять за кордон. Ні б – заспокоїтися і зрозуміти чоловіка, його бажання допомогти! Продовжує злитися. Ревнує, напевно. Може, в її родині не прийнято допомагати старшим?

Ось в нашій родині всі покоління виручають один одного! Я теж завжди допомагала татові. Мами рано не стало. І ось я йому то з городу що принесу, то будинок помию, то з зарплати трохи грошей відкладу. Мій чоловік завжди розумів мене, не злився. І це при тому, що у нас вже син підростав!

А у моїх-то ще немає діток, а все одно невістка злиться. Відмовлятися від матеріальної допомоги я не хочу. А навіть якщо і попрошу сина не давати мені грошей, він таки не вгамується, допомагатиме інакше. Продукти возити там, ще що-небудь. Як мені уникнути статусу шкідливої ​​свекрухи і зрозуміти невістку? І взагалі – це я повинна шукати компроміс, чи вона?”

Читайте також: “Iгор до мене приїжджав кілька разів в лікарню, а потім перестав відповідати на дзвінки. Його мати зробила мене кaлiкoю”

В історії порадувало хоча б те, що свекруха як мінімум аналізує ситуацію. Значить, не все втрачено. Тобто сім’я не без інтелекту)

Що ви думаєте про такі відносини, як йти від такої напруги і чи вдасться зберегти сім’ю (любов – сподіваюся, вона таки була і є) молодим? Спілкуватися їм всеодно доводиться, не на різних планетах живемо.

Джерело.