fbpx

– Синку, вода є освячена? Я вам передавала, пам’ятаєш. Нехай Оленка умиється на ніч, і сам умийся. А потім ще зранку. Я молитву за вас почитаю. Все буде добре. Але з тієї Дашою Олені в найближчі три дні не можна бачитися і розмовляти. Нехай краще взагалі з нею більше не спілкується

Олена працювала торговим агентом в одній великій фірмі. Вони торгували різними солодощами. Робота приносила хороший дохід, але забирала дуже багато часу. Часом не було і хвилини, щоб забігти в гості до батьків.

І рідко, коли вдавалося кудись вибратися з друзями. Але їй подобалося щомісяця отримувати гідну зарплату, тому вона не скаржилася.

Чоловік Олени влаштувався в ту ж фірму кілька місяців тому. Незважаючи на те, що раніше він працював будівельником, йому було не складно. Вадик швидко влився в колектив, розібрався у всіх тонкощах роботи.

Зрозуміло, що його взяли за рекомендаціями дружини. Але це було неважливо. Зате сімейний дохід помітно зріс. І тепер навіть взимку йому не довелося б сидіти без роботи.

Якось Оленці прийшло смс від колишнього колеги, з яким вона працювала на іншій фірмі. Збиралася їх стара компанія, щоб поділитися враженнями. Багато з них вже працювали в інших компанія. Але все ще підтримували зв’язок.

– Ти будеш? – запитав Олену Михайло.

– Не буду обіцяти, але дуже постараюся. Я давно всіх не бачила, встигла скучити.

У день зустрічі дівчина спробувала закінчити роботу раніше, щоб провести вечір з друзями. Чоловіка попередила. Він був не проти, але і з нею йти не захотів. Він теж сильно стомлювався. Або просто не було бажання.

Коли Олена прийшла на зустріч, то навіть здивувалася, як багато зібралося там колишніх її колег. І була одна дівчина Даша. Вони раніше дуже мало спілкувалися. Так віталися на роботі. Могли хіба що перекинутися парочкою слів. Не більше. А в цей вечір прямо подружилися.

Багато розмовляли на різні теми. Хвалилися останніми покупками. Ділилися новинами. Дівчата такі дівчатка.

Несподівано Михайло запитав:

– А скільки у тебе зарплата на новій фірмі?

Такі питання завжди не подобалися Олені. Зазвичай вона вважала за краще відмовчуватися. Але цього разу вирішили назвати точну суму.

Михайло був класним торговим агентом. А у них якраз були вакансії. Нещодавно він одружився і дружина подарувала йому двійню. Зараз його зарплата залишала бажати кращого. Грошей не вистачало. Тому Олена подумала, що почувши про хорошу зарплату, він захоче працювати у них. Завжди добре, коли з тобою поруч перевірені фахівці.

Михайло лише хмикнув.

– Так, дійсно добре.

– Переходь до нас, є вакансії, – запропонувала Олена.

– Я подумаю, – з посмішкою сказав він.

Пропозиція і справді була дуже смачною.

Ніхто не помітив, як притихла Даша. Вона мовчала кілька хвилин, а потім вигукнула.

– Та не може бути, щоб була така зарплата. Ще й чоловік з тобою працює там же. Так ви шикарно живете, – із заздрістю сказала дівчина.

Залишок вечора вона тільки і базікала про шалені гроші для однієї сім’ї, де навіть немає дітей. Постійно рахувала, скільки можна відкладати щомісяця, що можна собі дозволити на такі грошища.

За середніми мірками зарплату Олени не можна було назвати великими грішми. Але вона була більш, ніж задоволена. Тим більше вони з чоловіком відкладали гроші на квартиру.

Коли Оленка повернулася додому, на душі був неприємний осад. Аж надто багато Даша розпиналася з приводу грошей. І занадто явно читалася в її словах чорна заздрість.

Спочатку Олена хотіла про все розповісти чоловікові, але потім вирішила, що не варто. Буде ще говорити, що вона занадто багато базікає. Але заснути тієї ночі вона довго не могла.

Вранці вона про все забула. Як завжди пішла по своїм точкам, а чоловік повинен був їхати за місто. Ближче до обіду він подзвонив їй і розповів, що пом’яв машину. Якийсь мужик перебігав дорогу в недозволеному місці, Вадик не встиг зреагувати і в’їхав в зад мазди, яка їхала перед ним.

Чоловік був приголомшений. Він їздив за кермом всього півроку, не більше. Раніше у них не було машини, але права у нього були вже давно. Як і всі молоді водії, він був акуратний і уважний. Рідко перевищував швидкість. Хіба що на порожній трасі. А тут ніби бабка пошептала. Суха дорога, ясний день, мало машин. Сам не зрозумів, як це сталося.

Олена, ясна річ, засмутилася. Особливо, коли дізналася, у скільки їм обійдеться ремонт. Страховка покривала тільки ремонт мазди. І ще потрібно було оплатити штраф, адже по суті Вадик був в всьому винен.

Дівчина була засмучена, що так вийшло з машиною, але раділа, що чоловік залишився цілий і неушкоджений.

Машина, звичайно, добре пом’ялася, але відремонтувати можна. Хоч і доведеться чимало заплатити. Все-таки покручений капот, бампер в мотлох і ліва фара в друзки.

Минуло кілька годин, Олена прийшла на чергову точку. На неї з ходу налетіла якась бабка, і вона випадково впустила телефон. Він був майже новим. Куплений лише півроку тому. Причому впав на ламінат з невеликої висоти. Але екран почорнів і телефон не вімкнувся.

Раніше з нею такого ніколи в житті не відбувалося. Гаразд там кинути смартфон на диван, але щоб на підлогу, та ще на роботі? Це вже перебір.

По дорозі вона вирішила заскочити в салон, де ремонтують телефони. Майстер сказав, що це недешево, легше новий купити. Хоча на екрані ні подряпини.

– Чудово, – подумала Олена, – Одного дня мінус машина і мінус телефон. Але ж день ще не закінчився.

Вона ніби відчувала, що станеться щось ще не гарне. І вона не помилилася. Повернувшись в офіс після робочого дня, Олена підрахувала гроші. І не дорахувалася двох тисяч гривень. Це при тому, що день був досить простим в порівнянні з іншими. Вона в точності пам’ятала кожну точку і знала, скільки брала там грошей. І як складала купюри в гаманець. Але кудись вони зникли. Ніби випарувалися.

Дівчина перерила всі кишені, всю сумку, але так і не знайшла пропажу. Довелося докласти зі свого гаманця.

Коли Олена повернулася додому, її зустрів засмучений чоловік. Він почувався винним.

– Не переживай, відремонтуємо. А поки пішоходом попрацюєш, як і я. Або з кимось поїздиш. І таке буває.

– Альон, не повіриш, але це найтупіша ситуація, яку тільки можна придумати. Я бачив того мужика, хоч він і різко вискочив. Я знав, що потрібно гальмувати, але машина начебто не слухалася. Хоча з гальмами все гаразд. Я тільки нещодавно їх перевіряв в сервісі. Все було ідеально. Сама пам’ятаєш.

Вона розповіла йому про телефон і про пропажу грошей. Вадик здивувався ще більше.

– Ніби нас хтось прокляв або вроки навів, – похмуро сказав їй чоловік.

Він вірив у такі речі. Та й сама Олена їх не заперечувала. Вона чомусь геть забула про вчорашню зустріч з друзями. Але раптом прозріла.

– Ні, це не вроки. Це заздрість.

Вона коротко розповіла чоловікові ту історію. Але з подробицями і своїма відчуттями. Вадик тільки похитав головою.

– Оленко, ти ж сама знаєш, як це працює. Ніколи не можна обговорювати фінансові питання з такими людьми. Та взагалі ні з ким. Тільки зі мною або з найкращою подругою. Бачиш, як вийшло?

– Так, я все розумію, але хто ж міг подумати, що вона так сильно позаздрить. І що тепер робити?

– Не знаю, але знаю, у кого запитати.

Вадик зателефонував своїй мамі. Вона добре розумілася на таких питаннях. У селі багато хто думав, що вона і сама має якісь здібності. Але це було не так. Так, іноді вона лікувала людей, але виключно молитвами.

– Синку, вода є освячена? Я вам передавала, пам’ятаєш. Нехай Оленка умиється на ніч, і сам умийся. А потім ще зранку. Я молитву за вас почитаю. Все буде добре. Але з тієї Дашою Олені в найближчі три дні не можна бачитися і розмовляти. Нехай краще взагалі з нею більше не спілкується. Добре?

Вони все зробили, як сказала його мама. На ранок Олена відчула якусь внутрішню легкість, ніби з її шиї зняли камінь. Хоча повірити в таке вона все одно не могла.

Минуло два тижні. Вадик встиг полагодити машину. Олена купила новий телефон. Нестач в касі більше не було. Здавалося, що все у них налагодилося. Увечері, коли вона вже збиралася йти додому, їй зателефонувала та сама Даша:

– Привіт, пам’ятаєш, ти говорила, що у вас є вакансії? – запитала вона.

– Пам’ятаю, тільки ми вже набрали штат, – без жалю збрехала Олена і поклала трубку.

You cannot copy content of this page