fbpx

Тоді мені здавалося, що він такий самий, як і я, що йому потрібна турбота та кохання. Я все частіше ловлю себе на думці, що була лише зручною річчю для нього, коли була потрібна

Дивлячись збоку, я не можу зрозуміти, що було не так, і чому людина була такою несправедливою?

Майже через 10 місяців я вирішила написати ще одну історію про моє життя і про людину, яка її змінила. Коли я його зустріла, я почала писати оповідання.

Я писала раніше історію як забути найщасливіший вечір твого життя, де почала з нашого ближчого знайомства і далі все якось пішло неправильно.

Можливо, це навіть добре, що ми були просто друзями, якщо буває дружба між чоловіком та жінкою. Я досі не розумію, чи була я другом для нього, а він став мені не просто другом.

Тоді мені здавалося, що він такий самий, як і я, що йому потрібна турбота та кохання.

Він дав мені право і не забороняв дзвонити йому рано-вранці чи вночі, коли я захочу, я могла бути дитиною поряд з нею і була частково. Поруч із ним час летів як один момент.

У мене є, що згадати про нього: як я хотіла зробити наше життя трошки кращим, я просила його, коли мені було погано,  щоб не тримав  біля себе.

Тоді я літала на крилах кохання, а зараз я вже на землі. Він образив мене, сказав, що я так хотіла робити та робила, а він не забороняв.

Я казала, що витрачаю на нього своє життя, але не могла сама піти. Я не могла лишити, а він не проганяв.

Ми працювали разом, але навіть після всього, що було (а було просто спілкування та різні емоції) ми не переходили на більше, він не сказав мені жодного разу не робити моїх дурниць.

Коли він відповідав мені на запитання, що це всі мої дурниці, я була щаслива. Таке миле слово, яке ще й досі трішки заспокоює мене, адже я не можу повірити, що я була ніким для нього.

Коли я звільнилася, він сказав мені наостанок, що не мав рації і не повинен був так чинити, що завжди був не в гарному стані, коли писав мені (це не правда, він був на роботі з самого ранку, ми писали один одному , і я могла зателефонувати йому), що його слова треба ділити на десять.

Якщо так можна сказати, ми перестали спілкуватися, він був ініціатором.

У мене були спроби налагодити спілкування, але зараз я розумію, що, як він говорив, немає сенсу.

Дивлячись збоку, я не можу зрозуміти, що було не так, і чому людина була такою несправедливою? Навіщо дав мені право стати, я навіть не знаю ким, другом, а потім сказав, що ніколи не була.

Я все частіше ловлю себе на думці, що була лише зручною річчю для нього, коли була потрібна. Хоча знаю, що не ідеальна, і псувала нерви, але чомусь не припинив раніше це все?

Навіщо терпів. А відпустив у той момент, коли став такий дорогий.

Автор:Оксана

Фото, Лесі К.

You cannot copy content of this page