Того вечора Костя чекав Христину біля кафе, хотів зустріти з роботи, зробити приємний сюрприз, коли пролунав той дзвінок. Через хвилину він побачив, як вона сідає до чужої автівки й цілує іншого

Костя сидів, прикриваючи обличчя руками. Поруч з ним була та, хто завжди зрозуміє, підтримає. Він подивився на, симпатичне обличчя, фігура, як в дівчини з обкладинки. Тихий, спокійний характер – за що це все йому? Що з цим всім робити після того, як з ним повелася та, яку він кохав усім серцем?

Оля піднялася і поцілувала губи, які так давно вабили її. Хлопець відвернувся і розізлився.

— Йди звідси, — прошепотів він, — будь ласка, йди. Бо потім буде занадто пізно.

Костя без сил відкинувся на ліжку. Оля лише обійняла коханого і залишилася поряд. Вона мовчала. Не нікуди йти, вона взагалі не хотіла жити без нього. Вона знала про колишню дівчину коханого, знала як та обійшлася з ним.

Оля подивилася хлопцеві в очі. Вони були сповнені болю. Кажуть, що очі – це дзеркало душі, але не всім дозволено в них дивитися. Він дозволив їй це зробити. Або, принаймні, просто не забороняв.

Костя лежав, дивлячись в нікуди. Він хотів забути минуле. Хотів почати все спочатку, щось змінити, чогось уникнути взагалі. Оля, вона найкраще, що він мав у своєму житті. Чому він так пізно з нею познайомився? Чому на місці Христини не була вона. Він згадав той теплий літній вечір. День, коли його душа була заморожена назавжди.

– Сонечко, я затримаюся сьогодні на роботі, не чекайте мене. Ні, ні, я сьогодні буду працювати в нічну зміну, – щебетала Христина в слухавку. А в її голові промайнуло: «Головне, щоб не приїхав.»

Підправивши свій макіяж, дівчина вийшла з кафе, де працювала, і відразу сіла на переднє сидіння машини, що чекала на неї.

– Сьогодні як завжди? – запитав симпатичний шатен і поцілував її. Це був не поцілунок кохання. Лише легке захоплення.

Вже цілий місяць Антон забрав дівчину з роботи. Чужу дівчину. Він привозив її назад в кафе, дав їй гроші. Вона від нього нічого іншого й не вимагала – це її цілком влаштовувало.

Того вечора Костя чекав Христину біля кафе, хотів зустріти з роботи, зробити приємний сюрприз, коли пролунав той дзвінок. Через хвилину він побачив, як вона сідає до чужої автівки й цілує іншого. Костя просто пішов. Він не хотів влаштовувати сцен. З того дня він пообіцяв закрити своє серце на тисячі замків, ніхто не повинен був знати його таким, яким він був раніше. З того дня він зовсім по іншому почав ставитися до дівчат.

– Про що думаєш, – запитала Ольга, погладжуючи волосся.

Костя задумався. Дійсно, про що? Набридло страждати й мучити себе спогадами. Він вирішив: настав час щось змінити. Прямо зараз.

— Про тебе, — прошепотів він, — хоча ні, про нас.