– Це не до мене питання, чий він син! – раптом з кривою усмішкою заявив коханий чоловік. – Тобі краще знати! Мені ось уже дев’ятнадцять років цікаво. От чекаю все – може, розкажеш на старості років, хто його батько?

У Ольги міцний стабільний шлюб ось уже дев’ятнадцять років, чоловік, з яким, здається, пуд солі з’їли, і двоє синів – старшому майже дев’ятнадцять, молодшому тільки рік.

Почалася історія їх сім’ї ще в студентські роки: прогулянки під місяцем, походи на вечірні кіносеанси «в останній ряд», пошуки місць, де можна усамітнитися … Ну, і доусамітнювалися. Незабаром з’ясувалося, що Ольга при надії.

Майбутнього чоловіка новина дуже здивувала. Він довго повірити не міг – да ладно, мовляв, не може бути, ти мене розігруєш. Ольга, звичайно, не думала, що він буде стрибати від радості, все-таки все вийшло досить несподівано. Проте, що він буде так здивований, теж не чекала. Ніби й не знав, звідки і як діти виходять.

Але – одружилися. Жили як більшість молодих сімей – спочатку долали труднощі з дитиною, потім стало легше: закінчили вуз, стали працювати. Син пішов в школу, і Ольга задумалася про другого малюка.

Чоловік поставився до ідеї якось без ентузіазму, але і без заперечень – «хочеш, мовляв, давай, тобі ж сидіти» … Чесно кажучи, старший був в основному на матері. Ольга розсьорбувала все – і горщики, і розбиті коліна, і двійки, і хлоп’ячі бійки. Батько ж працював …

Ольга була просто впевнена, що варто їй тільки захотіти, з другою дитиною все вийде. Адже он як вийшло з першим сином – не ждали, не гадали. Однак цього разу все виявилося не так просто. Не виходило багато років, не дивлячись на всі зусилля. Вийшло тоді, коли вже втратили надію і махнули рукою …

Другий син народився як дві краплі води схожий на батька. І з кожним днем ​​схожість, здається, тільки посилюється. Старший-то у них, як то кажуть, схожий тільки сам на себе, а молодший – копія тата. І батько ставиться до малюка зовсім по-іншому. Ольга чоловіка не впізнає: той і вночі схоплюється, і з дитиною грає, і купає, і підгузки міняє (про це й мови зі старшим не було!).

– Все-таки усвідомлена, довгоочікувана дитина майже в сорок – зовсім інша справа, ніж випадковий в студентські роки … – міркувала Ольга. І не переставала радіти, що чоловік так зацікавлений дитиною …

А нещодавно причини такої любові до молодшого сина раптом розкрилися несподіваним чином.

– Пірамідку зібрав! Сам! – гордо заявив чоловік, коли Ольга повернулася з магазину. – Уявляєш? Пірамідку з семи кілець, абсолютно правильно. Ось це – мій син! Одразу видно!

– А інший що – не твій, чи що? – машинально пожартувала Ольга.

– Ну, це не до мене питання, чий він син! – раптом з кривою усмішкою заявив коханий чоловік. – Тобі краще знати! Мені ось теж уже дев’ятнадцять років цікаво … От чекаю все – може, розкажеш на старості років, хто його батькл?

– Ти зовсім здурів, чи що? – розгубилася Ольга. – Іди, тест на батьківство зроби!

– Так треба, напевно, сходити! – заявив чоловік. – Щоб розставити нарешті всі крапки над і.

Ольга й гадки не мала, що чоловіка гризуть такі думки.

Ну да, старший син зовсім не схожий на батьків – але хіба мало таких дітей? Так, він завжди був незалежним і зухвалим, і з батьком відносини у нього складалися з великими зусиллями – втім, тепер зрозуміло, чому.

Років з тринадцяти хлопця ковбасило, і з дому тікав, і в міліцію потрапляв, і бунтував, здавалося, на рівному місці … Більш-менш в себе прийшов зовсім нещодавно, у вуз вступив, ніби вчиться, але з батьком – напружений нейтралітет.

Ольга вже й зітхнути голосно боїться, щоб не порушити крихку рівновагу.

І тут таке … Перша думка, звичайно, була – так як з ним взагалі жити далі після таких слів. А тепер уже заспокоїлась – ну що тепер, треба жити, молодшого піднімати, самій не буде легше.

Тільки ось як бути з цим тестом?

Ольга, звичайно, ляпнула про нього, а тепер шкодує. Сама-то вона не сумнівається, що обидва її сина мають одного батька. Ну зроблять вони тест, отримає чоловік результати, заспокоїться. Вибачиться може. А ось старший син? Як він поставиться до теоретичної можливості того, що батько – може, і не батько?

Тим більше відносини з батьком завжди були так собі.

Що подумає про матір? Про всю свою сім’ю? Хлопцю тільки дев’ятнадцять, юнацький максималізм ще в голові. І тільки заспокоїлись, зажили нормально.

Чи вже зробити цей тест, нехай всі заспокояться? І жити як і раніше. Тільки ось чи вийде тепер, як і раніше-то?