— Це ти коханка мого чоловіка? Нумо я до тебе доберусь! Як ти можеш розбивати мою сім’ю? – У фітнес-клуб влетіла жінка, схопила дівчину на ресепшин та добряче її потягала. Вона взагалі не надто розуміла, що робить.
Я стояла поруч зі стійкою та відреагувала відразу, коли побачила цю картину. Я хотіла відштовхнути жінку, але її пальці міцно вчепилися в коси адміністраторки. Мені нічого не залишилось зробити, як пройтися по її брендовим туфлям на підборах.
— Не смій чіпати мою дитину! Вона тут ні до чого! – намагалась я пояснити жінці, що вона помилилась.
Але та ніяк не зупинялась і мені довелося відкрити відразу всі карти.
— Сашко крутить роман з Інгою! – Крикнула я щосили. – А це моя дитина тут працює адміністратором пів року!
Тренери із залу прибігли на шум, посадили жінку на диван, а я вилила на неї склянку води, щоб та охолола. Жінка ще щось говорила про свої дорогі туфлі та зіпсоване пальто, але я була така сердита, що готова була не тільки воду на неї вилити, а й щось погірше, якби тільки було під рукою, за те, що вона так вчинила з моєю дитиною.
У кутку за стійкою плакала налякана Софія. Я підійшла до неї, обняла та сказала:
— Соф, я поруч, захищу тебе, не бійся.
Дівчина сиділа налякана та витирала туш, що текла по її щоках. Це для неї був великий стрес.
У холі панувала повна тиша. Я взяла телефон та хотіла викликати поліцію. Мені у той момент було байдуже на репутацію закладу, на директора та інших відвідувачів, на все. Я лише хотіла забрати звідти свою дитину. Тільки в останній момент мене спинило те, що Софія була неофіційно влаштована, а значить, при будь-якому розкладі вона у програші. Фітнес-клуб будуть перевіряти й вона ще й залишиться без зарплати у разі чого. Що робити?
— Олена Петрівна, звернувся до мене тренер Іван, – ми б тут самі розібралися. Навіщо поліція?
— Ви самі не в змозі правду розказати, стоїте немов води у рот набрали. Добре, що я поруч була. У мене сьогодні тренування немає, але я зайшла куртку дочці занести. На вулиці насувається дощ, щоб вона не змокла, як буде додому ввечері йти. Але раз хочеш, то поясни, будь ласка, цій особі, що всім давно відомо, крім неї.
Знов у холі запанувала тиша.
Жінка трохи заспокоїлась. Вона сиділа й розглядала своє зім’яте дороге взуття та мокре від води пальто. З її вигляду було видно, що вона хотіла знати правду, яку всі так ретельно від неї приховували. Але того не сталося. Ніхто не хотів починати ту розмову.
Нарешті у хол зайшов директор фітнес-клубу, який ще був її чоловіком та ще одна адміністраторка Інга. Все стало на свої місця. Жінка просто переплутала дівчат та накинулася не на ту співробітницю. Тільки потім вона це зрозуміла, коли було занадто пізно.
Олександр вивів дружину у тренерську, де довго з нею розмовляв, а Інга тільки запитала у Софії:
— Як ти?
— Вже краще, але я хочу компенсацію за це. На моєму місці мала бути ти.
Інга зухвало подивилась на дівчину та сказала:
— Нічого ти не зробиш. Ти навіть не доведеш, що тут працюєш! Допрацюєш сьогодні повну зміну і завтра ще день, а далі за графіком. Дивись, ще може жінка Олександра тебе оштрафує за зіпсовані туфлі!
Я вже не могла цього терпіти. Коли Інга відійшла, я запитала у доньки:
— Коли у тебе зарплата була і скільки тобі винні?
Вона відповіла:
— Разом з цією зміною дві тисячі гривень.
— Доню, справа твоя, але ти ж все одно збиралася звільнятися. Можливо зараз гарний шанс, щоб піти. Залиш вже їм ці гроші, на новій роботі отримаєш ще більше. Тільки нерви собі збережеш та точно не будеш працювати задарма. Якщо Олександр захоче вибачитись, то переведе тобі гроші на банківську карту.
Ми ще не закінчили розмову, як вийшов директор фітнес-клубу. Він підійшов до Софії з вибаченнями та передав конверт з грошима так, щоб ніхто його не побачив.
Він сказав:
— Мені шкода, що так сталося.
На що Софа відповіла:
— У свої домашні проблеми мене не вплутуйте і я більше на роботу не вийду.
Олександр нічого не сказав та пішов у справах. А що він міг сказати, якщо за всі фінанси та персонал відповідала його коханка?
Тільки ввечері Софа подивилась у конверт. Там було дві тисячі гривень.
— І яка тут моральна компенсація? – запитала вона. – Вони мені тільки мої гроші виплатили.
Не знаю чому, але після всіх цих подій я почувала себе винною за зіпсоване взуття. Не знаю, чи правильно я вчинила, я тільки хотіла захистити свою дитину.
Після того інциденту минув місяць. Донька нещодавно вийшла на нову роботу, де офіційно влаштувалась, а я більше не ходжу у той спортзал. Мені неприємно після тої історії.
