Цей осінній день не віщував нічого особливого. Все, як завжди, дорогою на роботу я завжди вже протягом 15 років шлюбу викидав сміття. І цей день не відрізнявся від тих. Я так само зібрав з ранку сміття, поцілував дружину і діточок і пішов. Підходячи до сміттєвих баків я почув плач дитини, а далі все як у тумані

Мені 46 років у мене звичайна, але багатодітна сім’я. У нас з дружиною п’ятеро хлопчаків. Ми давно вже мріяли про доньку, але все ніяк не виходило. Ось так і вийшли у нас п’ятеро богатирів.

Цей осінній день не віщував нічого особливого. Все, як завжди, дорогою на роботу я завжди вже протягом 15 років шлюбу викидав сміття. І цей день не відрізнявся від тих. Я так само зібрав з ранку сміття, поцілував дружину і діточок і пішов. Джерело

Підходячи до сміттєвих баків я почув плач дитини. Я не міг зрозуміти звідки він долинає, але я виразно чув саме дитячий плач. Я підходив до сміттєвих контейнерів, а плач дитини було чути все виразніше.

Коли я підійшов майже впритул, я чітко розумів, що плач дитини доноситься саме з сміттєвих баків. Я підбіг і тільки чув дитячий плач. Малюк був закиданий сміттям. Я почав відкидати пакети зі сміттям, і ось нарешті я добрався до нього.

Господи …. Те що я побачив, це просто нестерпно. Зовсім крихітний згорток, в зовсім тонкому покривальці, наплакався до такої міри, що вже аж синій …

Моє серце защеміло від побаченого. Ну як же так …. Як можна викинути в сміттєвий контейнер живу людинку?

Я взяв малюка на руки, вкрив своєю курткою і притискаючи до себе побіг додому.
Прибігши додому, на порозі мене зустріла моя дружина Світлана. Вона дивилася на мене з величезними очима і не розуміла, що відбувається.

Я все їй пояснив. Коли Світлана стала розгортати ту найтоншу пелюшку в якій викинули дитину, це була дівчинка. Вона була просто приголомшена. До тіла дівчинки пелюшка просто прилипла. Ймовірно від холоду. Світлана зі сльозами переповити її в чисті пелюшки, закутала в тепле покривало і нагодувало тепленьким молоком. В цей час я викликав швидку допомогу і міліцію.

Вона не спускала дитину з рук, притискаючи її до себе, Світлана дихала їй на обличчя, щоб малеча зігрілася швидше.

Маючи свої п’ятьох синів наше серце розривалося від болю. У малечі зовсім вже не було сил плакати, вона заснула.

Приїхали медики і поліція. Я все розповів як є. Вони забрали дитину і відвезли. Ми не могли зі Свєтою прийти до тями. Я не пішов на роботу і ми весь день не знаходили собі місце.
Ми дзвонили в лікарню кожну годину, щоб дізнатися як ця маленька крихітка себе почуває.

На всі дзвінки нам відповідали, що дитина в реанімації і у неї переохолодження ….

Минув цілий місяць який малеча провела в реанімації і її перевели в звичайну палату. Їй потрібен був хороший догляд.

Порадившись з дружиною, ми вирішили, що це нам знак. Подарунок долі від Бога. Адже ми завжди хотіли дочку, а виходили тільки хлопчики.

Ми тут же зайнялися оформленням всієї необхідної документації, для того щоб маля удочерити. Це зайняло у нас майже півтора місяця, але ми впоралися. За цей час наша Машенька (таке ім’я ми дали дівчинці) остаточно видужала, і ми змогли забрати її додому.

Читайте також: В один з днів я відпросилася з роботи і прийшла додому в обід, а там мій Костик – прекрасний чоловік і батько – сидить лику не в’яже, на руках у нього якась дівчина, а поряд мати

Ми були найщасливішими людьми. У нас з’явилася довгоочікувана донечка, а у наших п’ятьох синів довгоочікувана сестричка.

Ось таке щастя ми придбали з сміттєвого контейнера.

Марійці зараз вже 5 років. Брати її звичайно оберігають як діамант. Постійно сперечаються хто з них буде відводити її в дитячий садочок, а хто забирати. Навіть розклад склали.
До речі кажучи, ту жінку яка викинула маленьку Машу в сміттєвий контейнер так і не знайшли.